Класифікація виробничих приміщень щодо вибухо - та пожежонебезпечних показників

Будівельні норми і правила підрозділяють усі види будівельних матеріалів і конструкцій по ступенях їхньої займистості на три групи: негорючі, важкогорючі і горючі.

Негорючі матеріали під впливом вогню чи високої температури не запалюються, не жевріють і не обвуглюються.

До негорючих матеріалів відносяться всі природні і штучні неорганічні матеріали, а також застосовувані в будівництві метали. З цих матеріалів виготовляють негорючі конструкції.

Важкогорючі матеріали під впливом вогню чи високої температури важко нагріваються, жевріють або обвуглюються і продовжують горіти або жевріти тільки при наявності джерела вогню, а після видалення джерела вогню горіння або тління припиняється.

До важкогорючих відносяться матеріали, що складаються з негорючих і горючих складових, наприклад: асфальтовий бетон; гіпсові і бетонні деталі з органічними наповнювачами; глиносолом'яні матеріали при об'ємній вазі не менш-900 кг/м³; цементний фіброліт; деревина, піддана глибокому просоченню антіпиренами; повсть, вимочена в глиняному розчині, та ін.

Конструкції, виготовлені з важкогорючих матеріалів, а також з горючих матеріалів, оброблених штукатуркою чи облицюванням з неспалених матеріалів, відносяться до швидкогорючих.

Горючі матеріали під впливом вогню або високої температури запалюються чи жевріють та продовжують горіти чи жевріти після видалення джерела вогню.

До горючих відносяться всі органічні матеріали, не піддані глибокому просоченню антипіренами.

Горючі конструкції виготовляють з горючих матеріалів, не захищених від вогню чи високих температур.

При захисті горючих конструкцій плитами з негорючих матеріалів шви між плитами потрібно заповнювати будівельним розчином.

При впливі вогню на будівельні конструкції вони випробують більші чи менші деформації. Величина цих деформацій у значній мірі залежить від тривалості впливу вогню на конструкцію і температури.

Встановлено, що під час пожежі температура наростає так: через 5 хв після виникнення пожежі вона піднімається до 500°, через 30 хв вона збільшується до 800° через 1 ч — до 900 , через 2 ч — до 1000° і вище.

У результаті впливу вогню і високих температур будівельна конструкція може втратити вогнестійкість.

Межа вогнестійкості будівельної конструкції визначається періодом часу в годинах від початку впливу вогню до виникнення одного з наступних трьох ознак:

утворення наскрізних тріщин у конструкції;

підвищення температури на поверхні конструкції, що необігрівається, більш ніж на 140° чи у будь-якому місці цієї поверхні більш ніж на 180° у порівнянні з температурою конструкції до виникнення пожежі, чи ж більш 220° незалежно від первісної температури конструкції до пожежі;втрати конструкцією несучої здатності.

Класифікація вибухо - та пожежонебезпечних зон та класів виробничих приміщень

Ступінь вогнестійкості будинків і споруджень характеризується групою займистості і межею вогнестійкості окремих частин будинку і спорудження.

По вогнестійкості будинки і спорудження підрозділяються на п'ять ступенів.

У залежності від класу чи спорудження будинку ступінь вогнестійкості його не може бути нижче:

Для суспільних будинків і споруджень:

класу не нижче II ступеня вогнестійкості;

класу не нижче III ступеня вогнестійкості;

і IV класів ступінь вогнестійкості не нормується.

Для виробничих будинків:

класу не нижче II ступеня вогнестійкості;

класу не нижче III ступеня вогнестійкості;

і IV класів ступінь вогнестійкості не нормується.

Для житлових будинків:

класу не нижче І ступеня по вогнестійкості;

класу не нижче II ступеня по вогнестійкості; класу не нижче III ступеня по вогнестійкості; класу ступінь вогнестійкості не нормується.

Таблиця 4.2