Будова і топографія грудного відділу хребта.

Грудний відділ хребта складається з грудних хребців, ребер і грудної кістки — груднини, які, з'єднуючись між собою, утворюють грудну клітку. Це відділ, де збере­жений повний кістковий сегмент, до складу якого входять хребець, два ребра та час­тина грудної кістки. Кількість грудних хребців і пар ребер у коня — 17—18 (частіше 18), у корови, вівці, кози, собаки — 13, у свині — 13—15.

Грудний хребець (vertebrae thoracicae) має тіло і дужку. На тілі кра­ніально є голівка, каудально- ямка, вентрально - вентральний гребінь. Збоку від голівки й ямки тіла - краніальні та каудальні суглобові ребер­ні ямки (фасетки) для з'єднання з голівками ребер. На дужці хребця слабко виражені парні краніальні та каудальні суглобові відростки й добре розвинений непарний остистий відросток, нахилений каудально. На дужці ще розрізняють краніально - хребцеві вирізки, каудально -міжхребцеві отвори. Латерально від дужки відходять слабко розвинені поперечні відрост­ки, на яких є суглобові реберні поверхні для з'єднання з горбками ребер.

Мал. Грудні хребці:

А — коня; Б — великої рогатої худоби; Б — свині; Г— собаки;

1 — краніальна і 2 — каудальна реберні напів'ямки; 3 — остис­тий відросток;

4 — краніальний і 5 — каудальний суглобові від­ростки;

6 — соскоподібний від­росток; 7 — міжхребцевий отвір

Перші грудні хребці мають найдовші остисті відростки й утворюють кістяк холки, яка є опорною час­тиною хребта в ділянці розміщення лопаток.

У останніх восьми грудних хребців остисті відростки плоскі. Замість латерального хребцевого отвору — каудальна хребцева вирізка, яка разом з краніальною хребцевою вирізкою сусіднього хребця формує міжхребцевий отвір.

У жуйних тварин остисті відростки грудних хребців дуже нахилені назад.

У свині тіла грудних хребців короткі й широкі, вентральний гребінь нерозвинений, голівки й ямки плоскі. Остисті відростки плоскі й широкі, три перших досить довгі й спрямовані вперед, останні — назад, на поперечних відростках є поперечні отвори.

Ребра (costae) — довгі зігнуті кістки, які попарно з'єднані з кожним грудним хребцем і складаються з кісткового ребра та реберного хряща.

Мал. Ребра (1-е, 5-е і 8-е): / — корови; // — коня;

III — хребце­вий кінець ребра;

1 — голівка; 2 — горбок; 3 — шийка;

4 — кут і 5 — тіло ребра;

6 — судинний і 7 — м'язовий жолоби

У свою чергу, реберна кістка має тіло й два кінці: дорсальний (вертебральний) — звернений до грудних хребців, і вентральний (стернальний) — звернений до груднини. На дорсальному кінці ребра є голівка з суглобовою поверхнею для з'єднання з сугло­бовою реберною ямкою грудних хребців і горбок для з'єднання з суглобовою поверх­нею поперечних відростків грудних хребців. Між голівкою і горбком ребра є звужена частина — шийка ребра. Тіло ребра плос­ке, широке, має зовнішню опуклу і внутрішню ввігнуту поверхні, а також краніальний і каудальний краї. На краніальному краї розміщений м'язовий жолоб, на каудальному - судинний жолоб.

Розрізняють ребра справжні (стернальні), які за допомогою реберних хрящів з'єд­нуються з грудною кісткою, і несправжні (астернальні), що з'єднуються тільки між собою реберними хрящами і утворюють реберну дугу, яка є задньою межею грудної клітки.

У коня 18 пар ребер, з них 8 пар стернальних. Ребра масивні, шийки їх короткі.

У жуйних тварин 13 пар ребер, з них 8 пар стернальні, вони широкі, незначної товщи­ни. Краніальний і каудальний жолоби слабко розвинені. На вентральних кінцях 2-го—10-го кісткових ребер є суглобові ямки для з'єднання з реберни­ми хрящами. Горбки і голівки останніх ребер не зливаються між собою, як у тварин інших видів.

У свині 14—17 пар вузьких ребер, з них 7 пар стернальні. Кісткова частина 2-го-5-го ре­бер з'єднується з реберними хрящами суглобами.

Грудна кістка, або гру­днина (sternum) - непарна кістка, обмежує грудну клітку знизу. З обох бо­ків з нею з'єднуються хрящі

М ал. Грудна кістка з лівої поверхні: І—IX — ребра

А — коня; Б — рогатої худоби; В — свині; Г— собаки; -1 — рукоятка грудної кістки; 2 — тіло;

3 — мечопо­дібний хрящ; 4 — реберні ямки;

5 — реберні хрящі; а — соколок;

Груднина має спереду рукоятку, тіло і мечоподібний відросток з хрящем.

У коня груднина довга і стиснена з боків, вентральний край її утворює кобилку, мечоподібний відросток короткий, а його хрящ — широкий.

У жуйних тварин тіло груднини сплющене дорсо-вентрально і розширене ка­удально. По боках тіла є по шість суглобових ямок. Рукоятка трохи загнута, мечоподібний хрящ добре розви­нений.

У свині рукоятка груднини з'єднується з тілом суглобом і має вигляд клина, що ви­ступає вперед за межі перших реберних хрящів. Мечоподібний хрящ слабко розвинений.

Грудна клітка (thorax) становить кісткову основу грудної порожнини. Дорсальну стінку її утворюють грудні хребці, збоку її обмежують ребра, а знизу — грудна кістка. Вхід у грудну клітку зверху широкий, знизу звужений.

Грудна клітка в коня довга, з крутими реберними стінками й має форму зрізаного конуса.

У жуйних тварин грудна клітка коротка, має більший діаметр і більший об'єм.

У свині вона відносно довга, з плоскими реберними стінками, незначного б'єму.

Будова і топографія поперекового відділу хребта.

Поперековий відділ хребта складається з поперекових хребців (vertebrae lumbales), які за будовою подібні до останніх грудних хребців.

М ал. Поперекові хребці:

А — коня; Б — великої рогатої худоби; В — свині; Г— собаки;

1 — остистий і 2 — поперечнореберний відростки;

3 — краніальний і 4 — каудальний суглобові відростки;

5 — соскоподібний і 6 — додатковий відростки

Особлива відмінність їх у тому, що вони мають досить розвинені поперечнореберні й суглобові відростки та ко­роткі, пластинчастої форми остисті відростки.

У коня поперекових хребців 5—6, їх поперечнореберні відростки досить довгі, з рів­ними краями. У 5-го—6-го поперечних хребців вони з'єднуються тупими суглобами і ма­ють суглобові поверхні. Суглобовими поверхнями з'єднуються також поперечноребер­ні відростки 6-го поперекового хребця з крилами крижової кістки. Цим створюєть­ся міцність поперекового відділу хребта.

У жуйних тварин поперекових хребців 6-7, їх поперечнореберні відростки мають вигляд тонких пластинок з нерівними гострими краями, остисті відростки широкі й невисокі.

У свині - від 5 до 7. Тіла їх відносно довгі, поперечнореберні відростки широкі, спрямовані в різні боки, а кінцями — вниз і вперед. Остисті відростки відносно високі, суглобові відростки добре розвинені і мають цилін­дричну форму.

Будова і топографія крижового відділу хребта.

Крижовий відділ хребта складається з крижових хребців, які зрослися між со­бою і утворили одну крижову кістку (os sacrum).

Мал. Крижові хребці (вигляд зліва зверху):

А — коня; Б — собаки; В — великої рогатої худоби; Г — свині;

1 — крило, 2 — основа і 3 — бокова частина крижо­вої кістки;

4 — краніальні суглобові відростки;

5 — вушко-подібна поверхня;

6 — дорсальні крижові отвори;

7 — бо­ковий гребінь;

8 — вершина;

9 — серединний гребінь

Крижова кістка є міцною основою для з'єднання тулуба з тазовими кінцівками. Во­на має тіло, на якому краніально розміщені голівка і крила з вушкоподібною поверхнею, а каудально — ямка. Над тілом є дужка з остистими і поперечними відростками.

На кожному крилі є вушкоподібна поверхня для з'єднання з такою поверхнею крила клубової кістки таза. Тут утворюється тугий, малорухомий крижово-клубовий суглоб. Суглобові відростки утворюють латеральні крижові гребені, між ними є крижові отвори.

У коня крижова кістка утворена зростанням 5 хребців. Тіло її слабкозігнуте, остис­ті відростки роз'єднані, на кінцях потовщені. Крила трикутної форми з овальною сугло­бовою поверхнею, призначеною для з'єднання з такою ж поверхнею поперечно­реберного відростка останнього поперекового хребця. Краї бокових частин потовщені.

У жуйних тварин крижова кістка утворена зростанням 5 хребців і має вигляд три­кутного тіла. Остисті відростки зрослися і утворили крижовий гребінь. Крила товсті і ко­роткі, чотирикутної форми, загнуті вниз.

У свині крижова кістка утворена зростанням 4 хребців. Остистих відростків немає, замість них збереглися дуже незначні гребені. Крила слабкорозвинені, міждугові отво­ри великі.