2. Поділ скелета на частини та відділи

Скелет тварини прийнято поділяти на дві частини: осьову і периферичну.

До осьового скелета належать скелет голови (череп), скелет тулуба і скелет хвоста. Скелет тулуба, в свою чергу, поділяється на шийний, грудний, поперековий і крижовий відділи.

Периферичний скелет складається зі скелета двох пар кінцівок: передніх (грудних) і задніх (тазових).

Скелет кожної кінцівки складається зі скелета пояса — плечового або тазового і скелета вільного відділу кінцівок — грудної або тазової.

Скелет плечового пояса складається тільки з однієї кістки — лопатки; тазового — з трьох парних кісток: клубової, сідничної і лобкової, які, зростаючись між собою, утворю­ють тазову (безіменну) кістку. ОУ скелеті вільного відділу кінцівок розрізняють три ланки: перша складається з пле­чової кістки в грудній кінцівці і стегнової кістки — у тазовій; друга — з двох кісток пере­дпліччя (променевої та ліктьової) у грудній і з двох кісток гомілки (великої гомілкової і малої гомілкової) — у тазовій кінцівках; третя — лапа (передня і задня), яка, в свою чер­гу, поділяється на три ланки: верхню — кістки зап'ястя в грудній кінцівці і кістки заплесна в тазовій кінцівці; середню — кістки відповідно п'ясті й кістки плесна; нижню — кіст­ки пальців (три фаланги в кожному пальці: путова, вінцева, копитова, або ратична).

Мал. Будова скелета:

І — корови; ІІ — свині; ІІІ— коня; ІV— собаки;

1- череп; 2 - шийні; 3 - грудні й 4 - поперекові хребці; 5 - крижова кістка; 6 - хвостові хребці;

7 - лопатка; 8 - плечова кістка; 9- кістки передпліччя (проме­нева і 9'-ліктьова); 10 - кістки зап'ястя; 11- кістки п'ясті; 12 - кістки пальців (фаланги І, II, III);

13 - ребра; 14 - грудна кістка;

15 - тазова кістка; 15'- маклак клубової кістки; 16 - стегнова кістка; 17 - великогомілкова й 17'-м/гомілкова; 18 - кістки передплесна і 19 - плесна.

Суглоби: а — пле­човий, б — ліктьовий, в — зап'ястний, г — путовий, д — вінцевий, є — копитовий (ратичний), є — куль­шовий, ж — колінний, з — передплесновий

3. Будова осьового скелета

Осьовий скелет складається з черепа, скелета тулуба і хвоста. Скелет тулуба і хвоста утворюють хребетний стовп (columna vertebralis), який, у свою чергу, поділя­ється на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи. Хребетний стовп захищає від ушкоджень спинний мозок і внутрішні органи, є опорою для всього тіла і бере участь у русі тварини. Він складається з ряду розміщених один за одним хребців (vertebrae).

Повний кістковий сегмент знаходяться у грудній ділянці тулуба і складається з хребця, пари ребер та частини грудної кістки

Будова типового хребця.

Усі хребці в основному подібні за будовою, але залежно від розміщення в хребетному стовпі відрізняються один від одного. Чим ближче хребці один до одного, тим подібніша їх будова, навіть за умови, що вони розміщені в різних відділах (наприклад, останній шийний і перший грудний).

Хребець - vегtеbrae - симетрична коротка кістка. Кожний хребець складається з тіла - corpus, дужки - arcus й відростків: парних — суглобових, поперечно-реберних та одного непарного — остистого. На тілі є вентральний гребінь - сгіstа уеntralis. Краніально на тілі є голівка хребця - сарut vегtеbгаe , а каудально - ямка хребця - fossа уегtеbгае. Латерально від тіла відходять поперечно-реберні відростки - ргосеssus costa-tгаnversus, в основі яких проходять судинні отвори – поперечні (foramen tгаnsversus).

Дужка хребця лежить дорсально від тіла хребця. Між нею і тілом є хребцевий отвір - foramen vегtеbгаІе. Ряд таких отворів утворює в хребетному стовпі хребетний канал — саnalis уегtebгаlіs, в якому міститься спинний мозок. Від спинного мозку відходять корінці спинномозкових нервів. Нерви й судини проходять по спеціальних міжхребцевих отворах - fогаmеn intervertebгаlе, які утворюються міжхребцевими вирізками сусідніх хребців– incisure craniales et caudales. Дорсально на дужці є непарний остистий відросток - ргосеssus sріnosus. Остистий та поперечно-реберний відростки призначені для прикріплення м'язів. Також на дужці розвинені краніальні і каудальні суглобові відростки – ргосеssus articularis craniales et caudales.

Типовий шийний хребець коня має тіло, яке в 2 рази довше, ніж у великої рогатої худоби, вентральний гребінь добре розвинений, остистий відросток недорозвинений, суглобові відростки добре розвинені, поперечнореберні відростки роздвоєні на гілки, спрямовані краніокаудально.

У великої рогатої худоби, навпаки, тіло типового шийного хребця коротке з випук­лою голівкою, глибокою ямкою і вираженим вентральним гребенем, на дужці є глибокі краніальні і каудальні хребцеві вирізки, добре розвинені краніальні і каудальні суглобо­ві відростки, остистий відросток порівняно високий і спрямований краніально, попереч­нореберні відростки роздвоєні.

У свиней тіло типового шийного хребця також коротке, вентральний гребінь нерозвинений. У основі поперечнореберних відростків є поперечний отвір

Будова шийного відділу хребта.

Шийний відділ хребта в усіх свійських тварин налічує сім шийних хребців (vertebrae cervicales): атлант, епістрофей, три (3, 4, 5) типові, 6-й і 7-й - нетипові.

М ал. Будова шийних хребців

А - ВРХ; Б - коня; В - свині;

1 - крило атланта; 2 - вентральний горбок; 3- між-поперечний, 4 - міжхребцевий і 5- криловий отвори; 6- дорсальний горбок;

7 - зубоподібний відрос­ток і

8 - гребінь епістрофея;

9 — краніальний і 10 — каудальний суглобові відростки; 11 — остистий від­росток;

12 — каудальна міжхребцева вирізка;

13 — поперечнореберний відросток;

14 — каудальна ре­берна ямка;

15 — ямка хребця; 16 — голівка хребця;

17 — тіло хребця

Перший шийний хребець, або атлант (atlas) не має тіла, являє собою кільце, складене з двох дужок - верхньої та нижньої. З'єдную­чись між собою дужки утворюють крила атланта. Краніально й каудально на дужках атланта знаходяться суглобові поверхні для зчленування з потиличною кісткою черепа і другим шийним хребцем. На крилах атланта розташовані крилові отвори. На дужках атланта є дорсальний і вентральний горбки.

У коня дорсальна дужка досить опукла, отвір хребця круглий, крила широкі, тонкі, краї їх опущені вниз, на каудальному краї крила є великий міжпоперечний отвір, до­рсальний горбок недорозвинений.

У великої рогатої худоби хребцевий отвір атланта овальний, дорсальний і вентраль­ний горбки на дужках розвинені добре, на крилах атланта є міжхребцеві і крилові отвори.

У свиней атлант короткий і з вузькими крилами, дорсальний горбок широкий, вен­тральний — довгий, на крилах, крім міжхребцевого і крилового отворів, є ще попереч­ний отвір.

Другий шийний хребець, або епістрофей (axis), характеризується значною дов­жиною тіла, наявністю на тілі замість голівки зубоподібного відростка, а на дужці замість остистого відростка — дорсального гребеня, до якого прикріплюються м'язи та вийна зв'язка.

У коня тіло епістрофея довге, зубоподібний відросток циліндричної форми з гост­рим краєм, вентральний гребінь добре розвинений, дорсальний гребінь масивний, роз­двоєний і має суглобові поверхні.

У великої рогатої худоби зубоподібний відросток епістрофея має форму напівмісяця, по обидва боки є вентральна суглобова поверхня для з'єднання з атлантом, на тілі каудально глибока ямка, а вентрально — вентральний гребінь. Є латеральний отвір, позаду - каудальна хребцева вирізка, по боках - міжпоперечний отвір. Дорсальний гребінь має ви­гляд прямокутної пластинки, позаду нього - парні дорсальні суглобові поверхні.

У свині тіло епістрофея коротке, зубоподібний відросток має форму конуса, до­рсальний гребінь досить високий, вентральний — недорозвинений, поперечні відрост­ки короткі, вентральна суглобова поверхня роздвоєна.

У 6-го шийного хребця відмінною ознакою є те, що поперечний відросток має фор­му широкої пластинки, спрямованої вентрально.

Для 7-го шийного хребця характерні деякі ознаки грудного хребця: на каудальному кінці тіла є каудальні суглобові реберні ямки для з'єднання з голівками першої пари ребер, на дужці добре розвинений остис­тий відросток.