1.3. Характеристика об’єктів фінансового ринку

Товаром фінансового ринку є капітал у формі коштів і цінних паперів, які виступають об’єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші з економічної точки зору – це всі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені в готівку.

Цінні папери – основний товар фінансового ринку. Вони, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи – свідоцтва про боргове зобов’язання або право власності. Цінні папери поділяються на основні і похідні.

Основні цінні папери – це цінні папери, в основі яких лежать майнові права на будь-який актив (на гроші, капітал, майно та ін.). Похідні цінні папери – це форми вираження майнового права (зобов’язання), яке виникає у зв’язку зі зміною ціни базового активу, тобто активу, який становить основу даного цінного папера.

Таким чином, головною метою фінансового ринку є мобілізація надлишку коштів або заощаджень, їх перерозподіл між сферами й секторами економіки. Головна функція фінансового ринку – трансформація вільних коштів у позиковий капітал.

Питання для самоконтролю

1. Сутність фінансового ринку проявляється через його функції. Які з функцій, на Ваш погляд, вважаються основними?

2. Дайте характеристику основним суб’єктам та об’єктам фінансового ринку.

Питання для самостійного вивчення

1. За якими ознаками визначається структура фінансового ринку? Яка структура, на Ваш погляд, є найбільш оптимальною і прийнятною для України?

2. За якими ознаками класифікуються фінансові інструменти? Як фінансові інструменти виступають товаром на фінансовому ринку в Україні?

Тема 2. Регулювання фінансового ринку

0. Поняття фінансової політики

Регулювання фінансового ринку та його складових – це об’єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів всіх учасників.

Фінансова політика – це державна економічна політика, що проявляється у використанні державних фінансових ресурсів, регулюванні доходів і видатків, формуванні й виконанні державного бюджету, податковому регулюванні, керуванні грошовим обігом та впливі на курс національної валюти.

Метою фінансової політики є мобілізація та ефек­тивне використання фінансових ресурсів, регулювання еконо­мічних і соціальних процесів, стимулювання розвитку економіки. Завданнями фінансової політики є:

встановлення раціонального механізму формування, розподілу і використання фінансових ресурсів;

організація регулювання і стимулювання економічних та соці­альних процесів фінансовими методами;

створення ефективної системи управлін­ня фінансами.

0. Сутність та структура фінансового механізму

Фінансовий механізм – це сукупність форм і ме­тодів, за допомогою яких забезпечується розподіл, перерозподіл та контроль за фінансами; мобілізація і використання грошових доходів і фондів. Фінансовий механізм являє собою систему фінансових важелів, що забезпечують організацію, планування і стимулювання ви­користання фінансових ресурсів. До структури фінансового ме­ханізму входять такі взаємозалежні елементи: фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення.

Фінансові методи – це способи впливу фінансових відносин на господарський процес, який здійснюється шляхом уп­равління рухом фінансових ресурсів, порівняння витрат і ре­зультатів, матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефек­тивне використання грошових фондів. К фінансовим методам відносять: пла­нування і прогнозування, матеріальне стимулювання і відповідальність, інвестування, кредитування, оподаткування страхування та ін.

Фінансові важелі – це прийоми дії фінансових методів. К ним відносяться: прибуток, дохід, амортизаційні відрахування, ціни, дивіденди, інвестиції та ін.

До правового забезпечення відносять законодавчі акти, постанови, накази та інші правові доку­менти. Нормативне забезпечення включає нормативи, інструкції, тарифні ставки та методичні вказівки. Інформаційне забезпечення – це фінансово-економічна інформація про фінансовий стан суб'єктів господарювання та фінансові процеси на внутрішньому і міжнародному ринках.

0. Державне регулювання фінансового ринку

   Функціонування фінансового ринку в сучасних умовах повинно ґрунтуватися на законодавчої базі й під контролем з боку держави. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку.

Державне регулювання фінансового ринку направлено на досягнення таких цілій:

проведення ефективної державної політики на фінансовому ринку;

забезпечення безпеки фінансової системи;

захист інтересів споживачів фінансових послуг;

створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками фінансового ринку;

забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення на фінансові інструменти на основі попиту і пропозиції;

контроль за прозорістю та відкритістю, захист учасників ринку від несумлінності і шахрайства окремих осіб або організацій тощо.

Державне регулювання фінансового ринку в Україні здійснює: Національний банк України; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Основними законодавчими актами, що регулюють функціонування фінансового ринку в Україні є: Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" [4]; Закон України "Про цінні папері і фондовий ринок" [5]; Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні [2]" та ін.

Таким чином, регулювання фінансового ринку має бути направлено на гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності. Регулювання фінансового ринку в Україні повинно стати однією з пріоритетних функцій держави і суспільства.