- •1 Опис і принцип дії
- •3 Технічне обслуговування
- •4 Поточний ремонт
- •3.1 Аналіз факторів, що впливають на вибір конструкційних матеріалів
- •3.2 Номенклатура конструкційних матеріалів. Рекомендації щодо їх використання
- •3.3 Термічні способи зміцнення конструкцій
- •3.4 Хіміко-термічні способи зміцнення конструкцій
- •3.5 Правила позначення на кресленнях методів і параметрів зміцнення
- •3.6 Рекомендації щодо вибору конструкційних матеріалів і методів їх зміцнення
- •4.1 Матеріаломісткість конструкцій.
- •4.2 Способи зниження матеріаломісткості конструкцій
- •Розтягуванні плоскої деталі
- •4.3 Жорсткість конструкції. Основні поняття
- •4.4 Способи підвищення жорсткості конструкції
- •5.2 Номенклатура показників технологічності конструкції і методи їх визначення
- •Коефіцієнт внутрішньої уніфікації деталей виробу. Відображає ступінь багаторазового використання в конструкції одних і тих же деталей. Визначається за фор-мулою
- •5.3 Методика кількісної оцінки технологічності конструкції
- •5.4 Відпрацювання конструкції на технологічність
- •5.5 Технологічність складання–розбирання конструкції
- •Корпусу ( б – кільцевої канавки; в – різьбових отворів):
- •6.1 Основні поняття якості продукції
- •Типові стадії життєвого циклу продукції
- •На якість продукції
- •6.2 Номенклатура показників якості продукції
- •6.3 Методи визначення показників
- •6.4 Методи оцінки технічного рівня і якості продукції
- •6.5 Контроль якості продукції
- •6.6 Випробування продукції. Види випробувань
- •6.7 Підготовка та проведення випробувань
- •6.8 Управління якістю продукції
- •7.1 Мета і задачі контролю технічної документації
- •7.2 Технологічний контроль конструкторської документації
- •7.2 Метрологічний контроль конструкторської документації
- •7.3 Нормоконтроль
3.4 Хіміко-термічні способи зміцнення конструкцій
Хіміко-термічне зміцнення – це поверхневе насичення сталевої деталі певними хімічними елементами: вуглецем, азотом, бором, алюмінієм, хромом, сіркою. Основна мета хіміко-термічного зміцнення – підвищення поверхневої твердості, зносостійкості, корозійної стійкості деталей, покращення їх зовнішнього вигляду. В процесі хіміко-термічної обробки сталі змінюється не тільки структура поверхневого шару, але і його хімічний склад, що дає можливість в широких межах впливати на властивості сталі. На практиці використовують, як правило, комбіновані методи зміцнення – хіміко-термічну обробку поєднують з термічною. Остання, в залежності від виду хіміко-термічної обробки, може проводитися до або після неї.
Основними видами хіміко-термічної обробки є: цементація, азотування, ціанування, борування, хромування. Охарактеризуємо більш повніше перші два види обробки, які часто використовуються для зміцнення деталей бурового і нафтогазопромислового обладнання.
Цементація. Суть процесу полягає в насиченні поверхні деталі вуглецем. При цьому деталь нагрівається до температури 900 - 950 ОС в твердому, рідкому, або газоподіб-ному середовищі, яке здатне виділяти вуглець. Глибина цементації може досягати до 3 мм і залежить від тривалості процесу. Процес цементації - довготривалий (4-24 години) і залежить від середовища, в якому проводиться насичення вуглецем. Після цементації в поверхневому шарі деталі утворюється до 1 % вуглецю. Як правило, цементують деталі, виготовлені із сталей з вмістом вуглецю 0,2-0,3 %. Після цементації рекомендують провести загартування і низький відпуск.
Цементація підвищує поверхневу твердість (табл. 3.15) і зносостійкість деталей при збереженні їх в'язкої серцевини. Цементацією зміцнюються конструкції, виготовлені з різноманітних сталей. Наведемо приклади деталей бурового обладнання, які зміцнюються методом цементації.
Сідло бурового насоса. Матеріал - сталі 25ХНМА, 20ХНЗ. Метод зміцнення - цементація на глибину 1,5-2,0 мм з наступним гартуванням і відпуском. Твердість поверхні сідла – 50-60 HRC.
Напірний патрубок бурового вертлюга. Матеріал - сталі 12ХН2А, 20ХНЗА та ін. Метод зміцнення - цементація на глибину 1,5-3 мм, твердість 56-62 HRC.
Циліндрова втулка бурового насоса. Матеріал - сталі 15, 2ХНЗ, 12ХН2. Метод зміцнення - цементація на глибину 1,5-3,0 мм до твердості 50-60 HRC.
Азотування. Даний метод підвищує поверхневу твердість деталей (табл. 3.15), зносостійкість, границю витривалості, а також поверхневу корозійну і ерозійну стійкість. Суть процесу азотування полягає в насиченні поверхні деталі азотом. При цьому деталі нагрівають до температури 500-600 ОС і витримують при цій температурі в середовищі аміаку на протязі від 3 до 90 годин, в залежності від необхідної глибини шару, що насичується. Після цього деталь повільно охолоджують. Глибина азотування поверхні деталі – 0,01-0,8 мм. Перед азотуванням деталі проводиться її гартування і високий відпуск. Азотуванням, в основному, зміцнюють деталі, виготовлені з легованих сталей.
Таблиця 3.15 - Максимальна твердість деяких сталей після комбінованого зміцнення
Сталь |
Вид зміцнення |
Твердість HRC |
|||
цементація |
гартування |
відпуск |
азотування |
||
10 |
+ |
+ |
+ |
|
56-62 |
20 |
+ |
+ |
+ |
|
56-62 |
30 Г |
+ |
+ |
+ |
|
56-62 |
15 Х |
+ |
+ |
+ |
|
58-62 |
20 Х |
+ |
+ |
+ |
|
55-60 |
20ХН2М |
+ |
+ |
+ |
|
58-62 |
12ХН3А |
+ |
+ |
+ |
|
58-62 |
38ХМЮА |
|
+ |
+ |
+ |
70-78 |
35Х10А |
|
+ |
+ |
+ |
70-78 |
40ХНМА |
|
+ |
+ |
+ |
67-70 |
38Х2МЮА |
|
+ |
+ |
+ |
70-75 |
Наведемо приклади деталей нафтогазопромислового обладнання, які зміцнюють методом азотування.
Шибер засуваки фонтанної арматури. Матеріал – сталь 40ХНМА. Азотування проводиться на глибину не менше 0,4ммм до твердості 67-70 HRC. Перед азотуванням шибер гартують і відпускають.
Циліндр штангового насоса. Матеріал – сталь 38Х2МЮА. Азотування проводиться на глибину 0,2-0,5 мм, твердість 70-75 HRC.
