4) Знеособлені та узагальнені висловлювання.

►Замість "я" вони говорять "ми" або "кожен". Вони вважають за краще звертатися до усієї групи, а не до окремих людей, тоді як тільки конкретне звернення до конкретних людей є умовою продуктивної взаємодії в групі. Тому важливо вказати таким людям на особливості їх поведінки і запропонувати як можна частіше звертатися до конкретних членів групи, а не грати в "радіо". Коли учасники висловлюють те, що думають саме вони, і ідентифікують себе як особу зі своїми висловлюваннями ("Я думаю, що…", замість безособистісного "Доведено, що…"), то інші люди слухатимуть їх уважніше і зацікавленіше.

5) Постійні запитання. Питання корисні тільки тоді, коли вони поглиблюють взаємодію.

►Питання даремні і навіть шкідливі, якщо вони є спробою раціоналізувати почуття, завуалювати критику, виразити ворожість по відношенню до інших. Деякі члени групи постійно ставлять запитання, думаючи, що вони повинні щось сказати або якось прийняти участь в груповому процесі. Для них питання - найбільш безпечний шлях самовираження.

6) Виправдання непродуктивної поведінки. Виправдання часто використовуються як захисний маневр в повсякденному житті.

► Наприклад, учасник говорить: "Тільки в цій групі у мене виникають труднощі. У інших місцях я почуваю себе абсолютно упевнено і справляюся з проблемами. А ось тут все заважає мені бути таким, який я є". Поки людина переконана в тому, що його труднощі викликані оточенням, іншими учасниками або ведучим, у нього є виправдання для будь-якого свого вчинку.

7) Інтерпретації. У багатьох людей є схильність раніше подумати, чим відчути, і вони люблять покладатися на так звані об'єктивні або наукові факти. Якщо ведучий не стежить за цим, легко може виникнути групова культура, яка утримує групу від роботи з почуттями.

►Існують два різні способи непродуктивних інтерпретацій в групі: учасник може грати роль "аналітика" і постійно пояснювати усім присутнім причини власної поведінки або поведінки інших; з іншого боку, учасник може узяти на себе роль "клієнта" і вимагати від інших інтерпретацій і пояснень власної поведінки ("Чому зі мною увесь час трапляється, що я").

8) Прийняття учасником ролі ведучого. Є учасники, які люблять бути "ко-ведучим". Вони повторюють запитання і вказівки ведучого, пропонують іншим учасникам зробити або не робити щось і постійно більш менш компетентно інтерпретують поведінку інших, дублюючи таким чином діяльність ведучого. Така поведінка зовсім не є розділенням функцій, вона є технікою, за допомогою якої "ко-ведучий" зменшує міру своєї реальної участі.

►Він може представляти себе "великим психологом", який тільки і робить, що піклується про наявність серветок і т. д. Ведучий повинен дати зрозуміти (безумовно, в шанобливій формі) такому учасникові, що його поведінка суперечить цілям групи і що він відлякує інших і уникає рішення власних проблем.

9) Уникнення прояву глибоких та інтенсивних почуттів. Деякі учасники не можуть витримати прояву сильних почуттів в групі.

►Коли інший страждає, випробовує сильну радість або лють, вони відразу починають пропонувати пояснення, розради, виправдання, навмисно не обговорюють того, що відбувається, докоряють іншим учасникам і т. д. Проблему створює також і те, що такі люди можуть "надчутливо" реагувати не лише на вираження сильних негативних почуттів, вони часто лякаються і сильних позитивних почуттів і починають робити зауваження. Потрібно розуміти, що такі люди потребують допомоги, і намагатися допомогти їм виразити свої потреби продуктивнішим способом.

10) Надмірна утіха. Нерідко в групі зустрічаються свого роду "сестри милосердя", які допомагають усім.

► Наприклад: "Я знаю, що ти відчуваєш... Чи можу я щось зробити для тебе? Тобі, напевно, жахливо...Не засмучуйся... Все не так погано". Такі утішливі кліше часто пов'язані з власною витісненою потребою в допомозі. Коли такий учасник помічає, що інший страждає, він почуває себе скуто і, щоб заспокоїти самого себе, утішає весь світ. У будь-якому випадку ведучий повинен перешкоджати перетворенню групи на "жилет для сліз".

11) Нагнітання конфлікту. Разом із "сестрами милосердя" в групах є присутньою їх уявна протилежність - "піротехніки". ►Схоже, що вони насолоджуються всілякими конфліктами. Можливо, ці учасники почувають себе погано, коли в групі панує одностайність, і не довіряють мирному стану. Вони люблять відкриті і жорсткі конфлікти, тому що можуть показати в них свою силу. Зустрічаються учасники, які виступають за психологічне "викриття" інших і агресивно їх "підбивають". По суті, їм важко встановити щирий контакт з іншими учасниками. Щоб допомогти таким членам групи, ведучому треба вступити в конфронтацію з ними і ні в якому разі не приєднуватися до них.

12) Самобичування. Деякі учасники постійно звинувачують або самих себе, займаючись самобичуванням.

► Наприклад: ("Я нікчемність... Я ніколи цього не доб'юся... Ніхто мене не любить"), або групу, роблячи несприятливі прогнози ("Ми ніколи не перетворимося на групу... Ця гра у нас не вийде"). У них витончений репертуар риторичних колючостей, за допомогою яких вони іронізують над успіхами інших і поширюють атмосферу нігілізму. У такий спосіб вони маскують свою потребу в допомозі і внутрішню самотність.

13) Жартівники в групі. "Клоуни" в групі - доброзичливий варіант " саботажників", вони своїми постійними і недоречними жартами заважають серйозним намірам інших учасників. ►"Клоун" повідомляє в завуальованій формі: "Я не дуже переконаний у власній цінності. Я не знаю, чи маю я взагалі відношення до того, що відбувається. Завдяки своїм жартам я отримую хоч якусь увагу". Ведучому треба також вступити в конфронтацію з ним, потурбувавшись про те, щоб він побачив свої сильні сторони і зміг отримати від інших досить реалістичний позитивний зворотний зв'язок. Малочутливі учасники несправедливо вважають, що у "клоунів" все добре і вони веселі і врівноважені люди.

14) Нудьга у групі. Випробовувати нудьгу і намагатися приховати це - найбільш часта форма уникаючої поведінки і хороший приклад невираженого незадоволення і роздратування.

15) Надмірна активність. Тоді як більшість учасників прагнуть уникнути інтенсивної взаємодії, щоб зменшити контакти з іншими, є окремі учасники, які "втікають" у взаємодію, щоб уникнути контакту зі своїм Я. Вони занадто активні в групі і не виносять пасивності інших. Поза межами групи у них мало особистої ідентичності, тому що вони вважають значимішим те, що відбувалося з ними в групі, ніж своє повсякденне життя.

16) Запізнення, пропуски занять. Часто учасники виражають свій опір роботі запізненнями або пропусками зайняття.

►Цим вони можуть показувати, що поточна діяльність групи важка для них або викликає страх. Крім того, пропуски зайняття або постійні запізнення з боку одного і того ж учасника можуть бути його цілком усвідомленою спробою перевірити, чи помічають його відсутність і чи важливо це для інших. Це може також виражати приховану ворожість і бажання помститися за нанесену образу. Якщо відсутній один учасник, можна запитати групу: "Що для вас означає відсутність цієї людини"? Коли хтось має намір залишити групу, важливо, щоб він повідомив про це групу і тим самим дав кожному можливість висловити щось йому перед відходом, щоб у учасників, що залишилися, не залишалося невиражених почуттів.

17) Намагання постійно грати. На початку роботи групи проведення ігор корисно для досягнення учасниками відчуття своєї безпеки. Надалі група ні в якому разі не може розвиватися так, щоб ігри слідували одна за одною. Ігри дуже потрібні, але вони ніяк не можуть замінювати собою живу і спонтанну взаємодію.

Питання та завдання для самоконтролю:

? Теоретичний блок:

1. Якими є основні вимоги до учасників СПТ?

2. Якими є мотиви створення тренінгів? Мотиви тренера, замовника, учасників. Боротьба цих мотивів.

3. Поясніть суть поняття «зворотний зв’язок» в тренінговому процесі. Яке значення має цей психологічний феномен для успішності тренінгу?

4. Розкрийте зміст понять «соціальна роль» і «ігрова роль». В чому їх основна відмінність?

5. Що таке «рольові позиції» в групі СПТ?

6. Яким чином впливають на проведення СПТ гомогенність та гетерогенність тренінгових груп?

7. Як впливає на проведення СПТ якісний склад тренінгових груп? За якими параметрами можна аналізувати якісний склад групи соціально-психологічного тренінгу?

8. Яким чином кількісний склад тренінгових груп визначає специфіку проведення СПТ?

9. Тренер як особистість. Особистісні риси і якості, що допомагають в роботі тренера.

10. Роль та обов’язки тренера. Роль тренера СПТ та її трансформація в сучасних умовах.

11. Підготовка тренерів. Особливості професійної підготовки тренера СПТ в умовах сучасної України: освіта, досвід, вимоги до сертифікації та акредитації.

12. Робота з несподіваними подіями. Назвіть об’єктивні та суб’єктивні чинники, що можуть поставити під загрозу проведення тренінгу.

13. Вимоги до тренера. Стисло охарактеризуйте складові компетентності тренера СПТ.

14. Стилі ведення соціально-психологічного тренінгу. Що таке адекватний стиль ведення СПТ?

15. Як бути з правдою в груповій роботі і поза нею. Поверніться думками в ті події, коли ви були нечесні, порівняйте їх з моментами, коли правда л`ється потоком. Чи були ви задоволені своїми реакціями?

16. Сформулюйте свої сильні та слабкі сторони як ведучого тренінгової групи. Як ви їх виражаєте в груповій роботі?

17. Спробуйте оцінити власний спосіб прийняття ризику в конфронтації з учасниками групи.

18. Визначьте свої обмеження в груповій роботі.

Практичний блок:

█ Завдання 1

Знайдіть можливі вирішення в ситуаціях, коли суб’єктивні чинники можуть поставити проведення СПТ під загрозу. Якими мають бути адекватні дії тренера СПТ з типовими складними учасниками:

• «Розумник». Такий учасник мабуть багато читає літератури про тренінги чи/та неодноразово був на різного роду тренінгових програмах. Тож він вважає, що знає щось краще за тренера, хоче це продемонструвати групі. Наприклад: «Скажіть, будь-ласка, що Ви думаєте відносно системної епістемології смислу Григорі Бейтсона та структурної лінгвістики Норма Хомського в контексті сучасного розвитку світового нейролінгвістичного програмування (НЛП)?»

• «Помічник». Буває двох різновидів:

А) «Шанувальник» (гірше, якщо закоханий чи закохана в тренера) – є фанатом даного тренера. Наприклад: учасник (учасниця) СПТ починає виказувати знаки уваги та особисту симпатію до тренера, провокуючи його на особисті (сексуальні) відносини. В принципі «кайфує» від тренінгу, тож намагається усіляко «допомагати», «плутаючись під ногами» в тренера та групи. Наприклад /перебиваючи тренера/: «Вау! Супер!! Хлопці, ви помітили який тренер крутий – він тільки-що утилізував слова учасника!!!!»

Б) «Жертва». Буває, що на тренінг потрапляють люди психічно нездорові, соціально неадекватні, невдахи тощо. В такому випадку тренер і група СПТ стають заручниками психічних порушень цих людей – їх вимог, терміново надавати їм порятунок та ресурси. Наприклад: «В мене ця вправа не вийшла… і тепер мені ДУЖЕ погано!!!» Мається на увазі, що в усьому винен тренер (хтось з учасників чи вся група) і тепер «жертва» як найскоріше потрібує на рятівника («Трикутник Карпмана»).

• «Гальмо». В кожного з учасників своя швидкість сприйняття інформації, проте бувають випадки, коли хтось навмисно чи ненавмисно уповільнює засвоєння навичок та умінь групи своїм темпом сприйняття. Наприклад: /перепитуючи п’ятий раз поспіль/ «Поясніть будь-ласка, я щось знову не зрозумів…».

• «Неуважний». Також є люди, що відволікаються від процесів та процедур тренінгу на якісь свої думки чи мають слабку спостережливість, тож потім не можуть зрозуміти того, що відбувається. Наприклад: «Ой, а я не помітив як і коли тренер це зробив…?».

• «Соня». Подекуди тренер може спостерігати, що в аудиторії «присутнє тільки тіло» якогось учасника, що фактично є відсутнім (позіхає, скучає чи то навіть знаходиться на межі засинання). Зазвичай такі учасники є не тільки слабо мотивованими, але й неенергійними і повільними.

• «Спостерігач». Також є учасники, що намагаються пройти тренінг відсторонено (ніби й не проходячи). Такий учасник буде дисоційовано (зі сторони) та обережно стверджувати: «Ні-ні, я цю вправу робити не буду – я просто подивлюся збоку…»

• «Безпорадний». Майже в кожній тренінговій групі знайдеться людина, що буде використовувати (свідомо чи несвідомо) цей контекст як можливість отримати якомога більше уваги та підтримки від тренера та групи. Наприклад: /жалібний погляд по боках/: «Я не знаю як робити цю вправу… в мене скоріш за все не вийде…».

• «Боротьба за владу». Закони соціального змагання і конкуренції за авторитет є справедливими і для контексту соціально-психологічного тренінгу, тому в групі часто знаходиться учасник чи учасники, що починають в той чи інший спосіб змагатися з тренером за владу. Це може бути у вигляді:

o Свідомої шкоди («а нумо-ж, як тренер викрутиться з такої ситуації?»)

o Підсвідомого «міряння» з тренером («в кого більше харизма!?»). Наприклад /чіткі різки жести, прямий жорсткий погляд в очі, легка зневажлива посмішка/: «А мені (гірше, якщо НАМ) тут здається, що тренер у даному випадку абсолютно НЕПРАВИЙ!»

o Свідомого «порівняння» з іншим, безумовно більш кращим, тренером. Приклад: «Я тут був на іншому тренінгу, так там тренер не дозволяв собі того, що Ви (тренер) собі дозволяєте! І взагалі, той тренер (чи тренінг) мені більше сподобався!!»

• «Особистісні нападки». Так само можуть знайтися учасники тренінгу, яким тренер не подобається як людина, особисто. це може бути викликано:

o Безсвідомою антипатією до тренера («не знаю чому, але він (тренер) мені відразу не сподобався!!»).

o Свідомим третируванням тренера («наїздами»). Наприклад /із погано прихованим сарказмом/: «А чому це Ви, тренере, якщо Ви такий крутий, маєте зайву вагу (криві ноги, погані зуби, стомлений вигляд, так багато/мало дітей тощо)!?!» Питання до компетентності та кваліфікації тренера часто також викликані неприйняттям, неповагою, неприязню та ворожістю до тренера, яку в даному випадку учасник (свідомо чи несвідомо) маскує під «об’єктивні» зауваження:

а) Питання «невідповідності» освіти. Наприклад: «Як у Вас як у тренера немає навіть психологічної (економічної, політологічної, педагогічної тощо) освіти!?!!»

б) Питання по «рівню» освіти. Приклад: «Чому це я, професор, доктор наук з 40-річним досвідом роботи маю слухати від цього тренера інформацію, що не відповідає… об’єктивним даним психологічної науки, останнім даним моїх досліджень, практиці моєї психотерапевтичної роботи, постулатам моєї останньої статті тощо».

в) Питання тренерської кваліфікації. Приклад: «А взагалі в кого Ви (тренер) сертифікувалися?! Як, не в … (Фройда, Пьорлза, Роджерса, Гріндера, Бендлера, Хеллінгера тощо) !?!»

• «Людина-істерика». Такий як і Жертва чи Безпорадний учасник насправді привертає до себе увагу, але він робить це у прихований спосіб. Приклад: «НЕ звертайте на мене, будь-ласка, увагу… мені ПРОСТО стало ДУЖЕ зле від … (ваших слів, попередньої вправи, умов проведення тренінгу та ін..)».

• «Людина-запитання». Такі учасники СПТ вважають, що завдяки своїм запитанням вони краще вчаться., проте насправді це – ще один прихований спосіб привернути до себе увагу, показати свою значущість та забрати на себе час тренера та групи. Приклад: «А в мене тут до вашої відповіді на моє останнє питання виникло ще декілька питань!!».

• «Людина-конфлікт». Загалом конфлікт є природною фазою групової динаміки, сприяє більшій відвертості та розвиває учасників СПТ. Проте є випадки, коли важка ситуація на тренінгу спричиняється людиною, яка має хист (любить) спричиняти чвари. Тож конфлікт в такої людини може бути:

o З учасником (учасниками) групи (частіше на піку групової динаміки).

o З тренером (з будь-якої реальної чи надуманої причини). Приклад: «А я вважаю, що тренер має негайно відповісти, чому він … (так погано веде тренінг, по-хамськи поводить себе з групою; досі ще не пішов з цієї аудиторії; не поверне нам гроші за таку свою погану роботу з нами тощо)».

• «Людина-завада». Мабуть на кожному тренінгу знайдеться людина для якої порушення групових правил та норм проведення тренінгу є своєрідною нормою. Приклад /учасник, ходячи по аудиторії чи шумлячи під час демонстрації вправи, групової медитації чи міні-лекції/: «Вибачте, але мені конче потрібне … (зателефонувати, вийти, попити кави, сходити до туалету тощо)».

Завдання 2.

Складіть свій тренерський портфель за алгоритмом:

• Розміркуйте, які тренінги Ви хотіли б вести.

• Проаналізуйте, які тренінги користуються попитом на ринку.

• Які теми можуть мати попит, але поки не представлені на ринку тренінгів?

• Чи є в Вашому оточенні контексти, що потребують тренінгової практики (школи, фірми, організації, установи тощо)?

• Відповідно до відповідей на попередні питання, які тренінгові програми Ви б хотіли і могли розробити та запропонувати?

Завдання 3.

Уявіть, що Ви – тренер СПТ. В процесі з’ясування мотивів створення та бажаних результатів тренінгу стало зрозуміло, що в учасників та замовника є боротьба мотивів та сильно різняться бажані результати тренінгу. Дайте відповідь на питання:

• Яким чином це впливає на мотиви тренера?

• Що тренер має робити, щоб узгодити мотиви та результати замовника та учасників?

Завдання 4.

Уявіть, що Ви – тренер СПТ. Знайдіть рішення наступних ситуацій:

• У Вас на тренінгу одна з задач – здійснити професійний підбір учасників, наведіть варіанти дій тренера.

• У Вас на тренінгу треба підвищити належність до групи та стимулювати конкуренцію між працівниками – наведіть варіанти дій тренера на етапі формулювання замовлення.

• У Вас під час тренінгу замовник раптово намагається поміняти програму, наведіть варіанти дій тренера.

Завдання 5.

Дайте відповідь на запитання: яким чином тренер, замовник та учасники зможуть перевірити, що навички, які давалися на тренінгу, тепер є і працюють?

Завдання 6.

Як ви вважаєте, чи слід аналізувати в групі негативні емоції, що виникають у учасників з приводу деяких дій? Поясніть.

Розділ 3. Психологічні процеси, що відбуваються в групах соціально-психологічного тренінгу.