1.1.Сутність спт, його основні види, типи і методи групової роботи

Поняття «соціально-психологічний тренінг» для позначення групових форм психологічної роботи ввів Манфред Форверг у 70-і роки ХX століття. Метою методу визначив - формування ефективних комунікативних навичок за допомогою навчання в тренінгу. Спільна мета СПТ конкретизується у наступних завданнях (чинники компетентності в спілкуванні В.Л. Захаров, Ю.Ю. Хрящова):

1. придбання знань в області психології особистості, групи, спілкування;

2. придбання умінь і навичок спілкування;

3. корекція, формування і розвиток установок, необхідних для успішного спілкування;

4. розвиток здатності адекватного і повного оцінювання себе та інших;

5. розвиток здатності сприймати і оцінювати взаємовідносини, що складаються між людьми;

6. корекція і розвиток системи стосунків особистості.

Залежно від мети, тренінг умовно можна розділити на два типи:

1. Інструментально-орієнтований тренінг.

2. Особисто-орієнтований тренінг.

До інструментально-орієнтованих тренінгів відноситься безпосередньо соціально-психологічний тренінг поведінки. Він ґрунтується на біхевіоральному напрямку в теорії особистості, коли індивід розглядається з точки зору різних моделей його поведінки, де можливо певними стимулами і методами змінювати його поведінку і формувати нове. Мета цього групового підходу - опанувати ефективні моделі поведінки. Відомо, що з умов, які роблять вплив на поведінку людини, найбільш сильний вплив мають установки. Таким чином, метою тренінгу можна також визначити модифікацію установок.

► Приклади інструментально-орієнтованих тренінгів:

- модифікація певного аспекту поведінки;

- основи організаційної поведінки;

- подолання страху перед публічним виступом;

- стратегії вирішення конфлікту;

- упевненості в собі;

- тренінг соціальних навичок і т.п.

Другий тип тренінгів зазначають як особисто-орієнтовані. До них відносяться групи особистісного зростання або, так звані психокорекційні групи. Основні завдання цих груп – дослідження та отримання знань про власну особистість, її розвиток і розкриття через зіткнення із зовнішнім світом.

► Приклади груп особистісного зростання поділені між різними психологічними напрямами:

1. групи-зустрічі;

2. гештальт-групи;

3. психодраматичні групи;

4. психодинамічні групи;

5. екзистенційні групи;

6. групи арт-терапії;

7. групи танцювальної терапії і так далі.

Основні методи соціально-психологічного тренінгу.

1) Групова дискусія як метод групової психологічної роботи.

Групова дискусія в психологічному тренінгу - це спільне обговорення будь-якого питання, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції та установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. Класифікувати форми групової дискусії можна на різних підставах.

За структурою:

1.Структуровані дискусії - в них задається тема для обговорення, а іноді і чітко регламентується порядок проведення дискусії (форми, організовані за принципом "мозкової атаки").

2.Неструктуровані дискусії - тут ведучий пасивний, теми вибираються самими учасниками, час дискусії формально не обмежується.

За характером обговорюваного матеріалу:

1.Тематичні - обговорюються суттєві для усіх учасників тренинговой групи питання і проблеми;

2.Біографічні - орієнтовані на минулий досвід, аналізуються труднощі особистого або професійного життя окремого учасника.

3.Інтеракційні - матеріалом яких є структура і зміст взаємовідносин між учасниками групи. На цих дискусіях реализутся принцип "тут і тепер".

4.Дискусії, орієнтовані на завдання, - матеріалом є зміст окремих вправ та ігор тренінгу, в ході яких необхідно виконати завдання.

! Переваги групової дискусії:

1.Дозволяє членам групи прояснювати власну позицію та уточнювати взаємні позиції учасників групи.

2.Дозволяє виявляти різноманіття підходів і точок зору щодо поставлених проблем і питань.

3.Дає усебічне бачення предмета обговорення.

► Завдання, які допомагають вирішувати метод групових дискусій:

1.Навчання учасників аналізу реальних ситуацій;

2.Навчання умінню слухати і взаємодіяти з іншими учасниками;

3.Навчання навичці формулювати проблеми і відрізняти важливу тему від другорядної;

4.Вчити долати прихильність старим зразкам;

5.Дає можливість побачити багатозначність можливих рішень проблеми;

6.Розвиває уміння долати страх перед невідомістю, недовіру до себе, страх бути захопленим зненацька.