4.5.Клієнтцентрована терапія в практиці роботи груп соціально-психологічного тренінгу.

Найважливіше наукове відкриття К.Роджерса полягає в тому, що він встановив три необхідні і достатні умови гуманізації міжособових стосунків, що забезпечують конструктивні особові зміни: це відсутність оцінки і позитивне прийняття іншої людини, його активне слухання і конгруентне (тобто адекватне, справжнє і щире) самовираження в спілкуванні з ним.

На думку К.Роджерса, ззовні людину не можна гуманізувати, сформувати у нього гуманістичні переконання. Переконання не формуються ззовні, але вибираються і вибудовуються зсередини. Матеріалом для побудови може стати лише внутрішній досвід самої людини, як наслідок певної внутрішньої роботи людини з самими собою.

Майже завжди основне завдання ведучого - допомогти учасникам виразити свої почуття, думки, переживання. І учасники, і ведучий концентрують увагу на динаміці безпосередньо міжособистісних дій. Під час зборів групи ведучий прагне створити психологічну атмосферу довіри, в якій поступово розвивається свобода вираження і зменшується дія захисних механізмів. В ході прояву щирих почуттів кожен учасник наближається до прийняття себе таким, яким він є. У такої групи немає структури. І далеко не відразу учасники усвідомлюють, що головне, чого прагне досягти кожен - встановити контакти з іншими і з самим собою.

4.6.Гештальт підхід до групової роботи.

Основною метою групової гештальт-терапії Ф.Перлз рахував досягнення особової зрілості. Під зрілістю він розумів оптимальний стан здоров'я, коли особа здатна взаємодіяти з середовищем, вільно задовольняючи свої потреби. Це стає можливим завдяки терапії непродуктивних стереотипів поведінки і заміні їх повноцінними і адекватними реакціями.

Конфлікт (за Ф.Перлзом) - це невиправдані чужі очікування, невідповідність їм власних потреб і інтересів. Інший базовий конфлікт нашого життя - відхід від себе, втрата зв'язку з собою. Завдання гештальттерапії - повернути зв'язок з собою, врівноважити ідеал і своє "Я", з розумом наслідувати приклад. У гештальттерапії усвідомлення йде через досвід переживання. Основні поняття гештальттерапевтического підходу :

Відношення фігури і фону. Уся дійсність, що оточує нас, і людина в ній, - єдине ціле, система із специфічно організованих частин. Предмети і явища навколишньої дійсності неоднаково сприймаються нами: щось важливіше (які-небудь потреби, події, почуття), формуюють у свідомості фігуру-гештальт, щось - ні, утворюють єдиний план, фон.

Людина підтримує свій динамічний баланс за допомогою усвідомлення і задоволення потреб, виразу почуттів, подій. Як тільки потреба задоволена, почуття здійснилися - гештальт завершується, тобто втрачає свою значущість, звільняючи місце для формування нового гештальту. Коли цей ритм формування не задовольняється, почуття заблоковані - гештальт залишається незавершеним, що стає причиною багатьох нерозв'язних проблем і через деякий час чинить дію на поточні психологічні процеси.

►Наприклад, нерідко труднощі, які випробовують жінки в стосунках з чоловіками, є наслідком заблокованих почуттів по відношенню до чоловіків у минулому.

Усвідомлення і зосередженість на сьогоденні. Для того, щоб бути здатним формувати і завершувати гештальт, людина повинна повністю усвідомлювати самого себе зараз. Це усвідомлення включає контакт із зонами внутрішнього і зовнішнього світу. Внутрішня зона включає процеси і події, що відбуваються в нашому тілі. Зовнішня зона є сукупністю зовнішніх подій, які поступають в нашу свідомість в якості сенсорних сигналів. Окрім внутрішньої і зовнішньої зон існує ще і середня зона, яку Ф.Перлз назвав зоною фантазії. Корені патологічних станів лежать в нашій тенденції фантазувати.

► Коли ми знаходимося в середній зоні, то, головним чином, працюємо з нашим минулим і майбутнім: згадуємо, будуємо плани, зневіряємося і сподіваємося. Ми не живемо в сьогоденні і поступово не звертаємо увагу на необхідність усвідомлення процесів зовнішньої і внутрішньої зон. Саморегуляція організму залежить від усвідомлення сьогодення і від здатності жити повною мірою за принципом "тут і тепер".

Протилежності. Особистість розглядається як деяке цілісне утворення, що складається з двох компонентів: "Я" і "Воно". Коли людина діє по спонуканню з області "Я", вона здатна диференціювати себе і інших, відчувати свою неповторність, нетотожність світу. Коли ж людина діє по спонуканнях з області "Воно", вона виявляється тісно пов'язаною зі своїм оточенням, у неї з'являється почуття ідентичності із зовнішнім світом. Ці взаємодоповнюючі аспекти функціонування особистості і відповідають за формування і завершення гештальтів.

► Тому упродовж усього життя кожен з нас переживає протилежні почуття: ми любимо і нелюбимо своїх батьків, друзів, близьких; щасливі і одночасно засмучені, коли завершуємо якусь справу, якій була присвячена чимала частина нашого життя; вдячні тим людям, які допомагали нам вирішити наші проблеми, і одночасно ображені на них. Ці протилежності не є непримиренними протиріччями, вони формують і завершують гештальт. Повністю усвідомлюючи кожну частину такої протилежності замість заперечення менш привабливої її частини, ми більшою мірою починаємо усвідомлювати самих себе і свої бажання, потреби і задовольняти їх.

Функція захисту. Особистість реагує на загрозу або стрес по-різному: вирішує проблеми, діючи більш менш адекватно загрозі, або йде від їх рішення, використовуючи функцію захисту. Цим вона як би знижує свій рівень усвідомлення до тих пір, поки небезпека не мине.

►Такі реакції в певних ситуаціях можуть бути досить адекватні, наприклад, в ситуації несприйнятності до болю. Але дуже часто реакції захисту формують чотири невротичні механізми, що перешкоджають досягненню особистого психічного здоров'я і зрілості: злиття, ретрофлексія, интроекция і проекція.

Прийняття відповідальності за самих себе. Досягається за допомогою зміни засобів комунікації і структури мови.

► У гештальт групі заохочується безпосереднє звернення до іншої людини в першій особі, а не розмова про неї в третій особі.

Подолання опіру. Опір означає, що член групи не виконує ті вправи, які рекомендує йому ведучий. Опір використовується індивідуумом для зменшення ризику переживань негативних почуттів і, зрештою, обмежує вільне функціонування. Метою гештальт терапії є перетворення опіру в усвідомлення самого себе.

►Опір може проявлятися і в м'язовій напрузі, в тихому голосі, тілесних відчуттях, поверхневому диханні, спробах затримати його.

Питання та завдання для самоконтролю:

? Теоретичний блок:

1. Стисло охарактеризуйте типові методи психодинамічного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на психодинамічному підході?

2. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування психодинамічного підходу в соціально-психологічному тренінгу.

3. Зробіть порівняльний аналіз використання різних течій психоаналізу в групах СПТ (А. Адлер, Л. Уендер, П. Шильдер, Т. Барроу, А. Вольф, З. Фоулкс, В. Біон, Т. Майн).

4. Опишіть основні методи та моделі застосування транзактного аналізу в груповому соціально-психологічному тренінгу (Е. Берн).

5. Як працює психодинамічний підхід (Дж. Морено) в груповій роботі?

6. Стисло охарактеризуйте типові методи поведінкового тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на біхевіорально-орієнтованому підході?

7. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування біхевіорально-орієнтованого підходу в соціально-психологічному тренінгу.

8. Стисло охарактеризуйте типові методи когнітивного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на когнітивному підході?

9. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування когнітивного підходу у соціально-психологічному тренінгу.

10. Стисло охарактеризуйте типові методи екзистенційно-гуманістичного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на екзистенційно-гуманістичному підході?

11. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування екзистенційно-гуманістичного підходу в СПТ.

12. Зробіть порівняльний аналіз використання різних течій екзистенційно-гуманістичного підходу в групах СПТ (К. Роджерс, Ф. Перлс, Р. Мей, І. Ялом)

13. Стисло охарактеризуйте типові методи постмодерністського підходу до соціально-психологічного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на цьому підході?

14. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування постмодерністського підходу в соціально-психологічному тренінгу. Що таке суб’єкт-суб’єктна взаємодія в контексті групового соціально-психологічного тренінгу?

15. Якими є методи групової роботи у нейролінгвістичному програмуванні (НЛП)?

16. Опишіть принципи проведення тілесно-орієнтованого СПТ.

17. Розкрийте специфіку організації і проведення соціально-психологічного тренінгу в транс-персональній концепції (С. Гроф, В. Райх).

18. Стисло охарактеризуйте типові методи інтегрального тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на цілісному підході?

19. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування інтегрального підходу в соціально-психологічному тренінгу.

20. Стисло охарактеризуйте типові методи феноменологічного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на феноменологічному підході?

21. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування феноменологічного підходу в соціально-психологічному тренінгу.

22. Стисло охарактеризуйте типові методи акмеологічного тренінгу (О. Сітников).

Практичний блок:

█ Завдання 1.

Сплануйте об’єктивні результати тренінгу для організації та для учасників, використовуючи різні школи психології:

• Тренінг: «Ефективна комунікація в організаціях»

• Тренінг «Вплив та протистояння маніпуляції»

• Тренінг «Лідерство та практичні навички менеджера»

• Тренінг: «Драйв-менеджмент»

• Тренінг: «Емоційний менеджмент»

• Тренінг: «Управління мотивацією»

• Тренінг: «Ефективна презентація»

• Тренінг: «Позиційні перемовини»

• Тренінг: «Креативне лідерство»

• Тренінг: «Менеджмент особистісних відносин в організації»

• Тренінг: «Техніки прямих продаж»

• Тренінг: «Телефон-довіри: ефективне спілкування»

• Тренінг особистої ініціативи

• Тренінг командоутворення

• Тренінг вирішення організаційних (педагогічних) конфліктів

• Тренінг командної взаємодії

• Тренінг комунікативної компетентності

Завдання 2.

Створіть письмову презентацію власного тренінгу за такою структурою:

- Назва(тема) тренінгу

- Основна ідея тренінгу

- Унікальність тренінгу

- Мета тренінгу

- Завдання тренінгу

- Формати роботи

- Аудиторія тренінгу

- Програма (структура) тренінгу

- Результати тренінгу

- Організаційні вимоги (кількість учасників, яким має бути приміщення, кількість часу, технічне забезпечення та ін.)

- Інше (відомості про тренера та/чи організацію, що проводить тренінг; можливості сертифікації; координати для звернення тощо).

Література:

1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Ось – 89», 2000. – 224 с. (Практическая психология).

2. Групповая психотерапия / Под ред. Б. Д. Карвасарского, С. Ледера. – М.: Медицина, 1990. – 384 с.

3. Пахальян В.Э. Групповой психологический тренинг: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 224 с.

4. Рудестам К. Групповая психотерапия. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000. – 384 с. - (Серия «Мастера психологии»).

5. Сидоренко Е.В. Технологии создания тренингов. От замысла к результату. – СПб.: Издательство «Речь»; ООО «Сидоренко и Ко», 2008. – 336 с.

6. Ситников А.П. Акмеологический тренинг: теория, методика, психотехнологии. – М., 1996. – 428 с.

7. Тренинг // Психологическая энциклопедия / Под ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. – СПб, 2003.

8. Тренинг межличностных отношений. Тренинг руководителей. Тренинг социальных навыков // Психотерапевтическая энциклопедия. / Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб., 1998.

9. Фоппель К. Этапы развития группы // Журнал прикладной психологии и психоанализа. 2004. №3.

Додаткова:

1. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.

2. Балаев А.А. Активные методы обучения. – М.: Профиздат, 1986. – 96 с.

3. Бачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. - 2-е изд., перораб. и доп. - М.: Изд-во "Ось - 89", 2000. - 224 с.

4. Большаков В.Ю. Психотренинг / Социодинамика, упражнения, игры. – СПб: Социально-психологический центр, 1996. -380 с.

5. Гаррат Т. Эффективный тренинг с помощью НЛП.: Питер, - 2002. – 256 с. – (Серия «Эффективный тренинг»).

6. Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Гимнастика чувств. – СПб., 2001. – 346 с.

7. Групповая психотерапия / Под ред. Б.Д. Карвасарского, С.Ледера. – М.: Медицина, 1990. – 384 с.

8. Джеймс М., Джонгард Д. Рожденные выигрывать. Транзакционный анализ с гештальт-упражнениями. – М., 1993. – 333 с.

9. Джексон Пол 58 с половиной импровизаций в тренинге. / Пер. с англ. А. Шарковой. – М.: ООО «Бегин групп», 2004. -178 с.

10. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. – Л., 1985.

11. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. – Л., 1990.

12. Игры – обучение, тренинг, досуг. / Под ред. В. Петрусинского. В четырех кн. - М.: Новая школа, 1994. - 368 с.

13. Кроль А.М., Михайлова Е. Л. Тренинг тренеров: как закалялась сталь. – М. Независимая фирма «Класс», 2002. – 192 с.

14. Ли Д. Практика группового тренинга. – СПб.: Питер, 2001. – 224 с. - (Серия «Эффективный тренинг»).

15. Лютова Е.К., Монина Г.В. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. – СПб.: ООО Изд-во «Речь», 2000. – 150 с.

16. Максименко Ю.Б., Ильина Т.Б. Некоторые техники социально- психологического тренинга. – Донецк, 1994. – 18 с.

17. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. – СПб. ООО Изд-во «Речь», 2000. – 150 с.

18. НЛП-тренинг. Увеличение силы ваших способностей. / Майкл Холл. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 320 c.

19. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 512 с.

20. Петровская Л.А. Теоретические и методическои проблемы социально-психологического тренинга. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 168 с.

21. Прутченков А.С. Социально-психологический тренинг в школе. 2-е изд. допол. и перераб. – М.: Изд-во ЭСКИМО-Пресс, 2001. – 640 с. (Серия «Практическая психология»).

22. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия / Пер. с англ. – М.: Рефо-бук. К.: Ваклер, 1997. – 320 с.

23. Руководство по телесно-ориентированной терапии. – СПб: Рось, 2000. – 256 с.

24. Сартан Г. Подготовка профессиональных тренеров // Вестник практической психологии образования, 2004. №1

25. Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг. - СПб: Речь, 2000. - 234 с.

26. Сидоренко Е.В. Психодраматический и недирективный подходы в групповой работе с людьми. Методические описания и комментарии. – СПб, 1992. – 198 с.

27. Скумин В.А. Искусство психотренинга и здоровье. – Харьков, 1993.

28. Смит Мануэль Дж. Тренинг уверенности в себе. – СПб.: ООО «Речь», 2001. – 244 с. – (Серия «Психологический тренинг»).

29. Смульсон М.Л. Тренинг „Конфликты и их разрешение": Учеб. - метод, пособие / Международная орг-ция „Джайнт", Киевский ин-т соц-ных и общинных работников. - К.: Нфа-принт, 2004. - 47 с. - (В помощь психологу эсэДа и общинного центра).

30. Торн Кей, Маккей Дэвид Тренинг. Настольная книга тренера. – СПб.: «Питер», 2001. – 208 с.- (Серия «Эффективный тренинг»).

31. Уикс Джеральд Р., Л’Абат Лучиано. Психотехника парадокса. Практическое руководство по использованию парадоксов в психотерапии. Методические материалы для слушателей курса «Психотерапия». – Москва, изд-во «Маркетинг», 2002. – 278 с.

32. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт. – Мн.: Издательство В.П.Ильин, 1998. – 352 с.

33. Хейли Дж. Необычайная психотерапия. – СПб: Белый кролик, 1995. – 384 с.

34. Хек Н. Динамика и механизмы процесса групповой психотерапии при неврозах // Групповая психотерапия при неврозах и психозах. – Л., 1975.

35. Хруцкий Е.А. Организация проведения деловых игр. – М., 1991.

36. Человек в мире диалога / Тез. докл. и выст. – Л., 1990. – 112 с.

37. Шкурко Т.А. Танец как средство диагностики и коррекции отношений в группе // Психол. вестник РГУ, 1996. – Вып. 1. – Ч.1. – С.327-348.

38. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. Л.: 1990.

39. Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. - СПб: Питер, 2000. – 640 с.

40. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1996. – 264 с.

Додаток