II. Генеза українського націоналізму

Ціла Європа, а з нею й Україна, переживають глибокий пере­лом духовності та світогляду. Відбуваються глибокі переміни і га­рячкові шукання нових ідей і нових шляхів у культурно-цивілізаційному житті від раціоналізму і відірваного від життя інтелектуалізму, від матеріалізму і переваги технічно-економічних первнів, від по­верховості до поглиблення культури, волі, духово-ідейного життя до волюнтаризму, ідеалізму й віталізму. В суспільно-політичній ділянці наступив сумерк космополітизму, індивідуалізму з його про­явами: лібералізмом, демократією, капіталізмом — та сумерк ма­теріалістичного соціалізму й комунізму, що розбивали суспільність, націю, державу, родину, мораль і особовість.

Живемо в переломових часах наростання нової епохи, як ко­лись в часах упадку римської імперії та апостольства християнізму і мандрівки народів, яка своїми ідеями, силою удару й переміни є куди глибша від епохи культурно-цивілізаційного ренесансу і фран­цузької революції. В сучасній добі є порушені найглибші підстави, діючі сили, життєві енергії та ідеї життя, що шукають свого твор­чого вияву й оформлення. Зараз Україна переживає подібний пе­релом як і за часів Володимира Великого і Хмельницького. Украї­нський націоналізм треба оцінювати й розуміти як епохальну істо­рично-творчу появу у зв'язку з цілим дотеперішнім розвитком Ук­раїни і на тлі глибоких перемін цілої епохи. Коли б ідеї середньовіч­чя назвати тезою, то ідеї епохи ренесансу і французької революції можна б назвати різкою антитезою, а ідеї нової наростаючої епохи — творчим синтезом того, що було вартісного в древніх, середніх і нових часах, зі встановленням нових вартостей на тлі сучасного культурно-цивілізаційного і суспільно-політичного розвитку. Саме український націоналізм є творчим синтезом вартостей, що випли­вають з духовності і світогляду, з глибини життя і потреб українсь­кого народу. Він оновлює і відроджує все те, що було в нашій істо­ричній дійсності здорове, сильне, творче, встановлює нову оцінку та приносить нові вартості, а усуває все те, що було шкідливе, нездорове, розкладаюче.

В українській психіці, ще остаточно неоформленій, мають пе­ревагу емоції, почування над волею і розумом. В нас мають пере­вагу чуттєвість, настроєвість, гарячкове кидання і величні вибухи життєвих енергій. На це склалися різні внутрішні і зовнішні причи­ни, що надмірно розвинули чуттєвість, емотивну сторінку, як пост­ійне кидання в боротьбі з ворогами, скоре знищення кристалізацій­ного ядра: культурно-цивілізаційного і політичного. Довгий час поне­волення, зокрема культурницького провансальства, не розвинули чинно-волевих первнів. Тому вимога українського націоналізму — плекати волю нації до повного життя, волю чину, влади, могутності. І саме з духовності українського народу, з нашої сучасної дійсно­сті та змагань на будуче випливає потреба волюнтаризму, ідеал­ізму, активізму і героїзму, що дістає теоретично-наукове обґрунтування у здобутках сучасної науки: волюнтаристичної філософії, психології, соціології і т.п. У сфері розуму: брак чинного життя, брак власного державного життя, брак можливості творити влас­ну дійсність, проявити вповні свою волю — викликав схильність до рефлексій, утопій, мрійництва, інтелектуалізування, доктринерства. Українці жили більше почуваннями і думкою, роздумуваннями над своєю власною недолею, а не чином і волею; жили більше внутрі­шньо-духовим життям, ніж зовнішньо-чинним; пасивним почуван­ням треба дати опертя в силі волі і чині та дати кристалізаційну форму в ідеї — світогляді.

Націоналістичний світогляд має дати кристалізаційне ядро, щоб опанувати і усунути старі нахили до слабості, психічні супе­речності понад усякі кордони партикуляризму й ворожі впливи, а формувати сильну монолітну духовність, соборну психіку та вла­дарний героїчний характер героїчного народу, щоб була в нас одна керуюча залізна воля, одна формуюча провідна ідея, один керую­чий суспільно-політичний центр і прапор, щоб була в нас «воля і дума єдина». А щоби усунути і випалити розпеченим залізом шкідливі нахили та слабості і опанувати психічні суперечності, треба глибокого духовно-ідейного перелому, революційного потря­сіння та зриву, щоби розбудити і визволити дрімучі, здавлені й розпорошені психоволеві енергії. Треба різко, ударно й виключно поставити нову всеобіймаючу ідею, новий світогляд, щоб офор­мити нову монолітну духовність і протиставитись чужим розклада­ючим силам і ворожим доктринам: большевизмові, партійництву і т.п. Ідея українського націоналізму мусить бути: всеобіймаюча, органічно-творча, ясно оформлена, синтетична, виключна, удар­на, динамічна, постійно творча. В сфері думки треба розвинути волево-чинний, систематичний і синтетичний спосіб думання, гли­бину й ширину думки, а поборювати відірваний від життя інтелек­туалізм, пасивне теоретизування і доктринерство.