(До основ волюнтаристично-національної педагогії)

Український націоналізм, як новий, всеобіймаючий національно-суспільний світогляд, заперечує існуючу дійсність поневолення українського народу та змагає до збудування нової дійсності, нового могучого життя. В тій цілі дає нову синтезу вартостей, ієрархію потреб і цілей, образ нової наростаючої дійсності, розбудовує й організує духовно-моральні, суспільно-політичні й революційно-мілітарні сили до боротьби за створення нової дійсності. Знову ж щоби переформувати життя на образ нових ідей, треба змінити духовність, характер і мораль й ціле поступування людей; треба надати їм іншого якостевого оформлення, змісту; напряму й цілі.

Започаткування нових вартостей – це започаткування нового духа, це вимога нової людини.

Тому виховна функція українського націоналізму є нерозлучно зв’язана з цілістю потреб і завдань української нації, з цілістю змагань українського націоналізму, як духовно-світоглядового, національно-політичного, революційно-державницького й національно-суспільного руху. Суспільно-політична, революційна боротьба українського націоналізму є нерозлучно зв’язана з його духовно-світоглядовою і морально-виховною чинністю.

Хто хоче змінити світ і життя, мусить змінити характер і душу людей та пірвати їх образом нової дійсності до змагань і чину.

Зокрема для українського поневоленого і розбитого народу вимога нової духовності, нового суспільного характеру української нації й української людини йде в парі з затяжною боротьбою за власну державність. Тому в парі з формуванням національно-державницької та військової думки й сили, в парі з устійненням нового суспільно-економічного ладу, в парі з означенням плану діяльності, програми й стратегії суспільно-політичних акцій, революційної боротьби та праці треба звернути не меншу увагу на формування націоналістичної педагогічної думки, на національно-виховну й моральну чинність і вартість українського націоналізму.

Бо не поможуть найкращі концепції, програми та стратегічні плани, коли не виховається характерних, вільних і здібних до чину людей. Нові ідеї, нові вартості – це нова творчість, це вимога нової духовності, нової людини, нового життя.

Це виразно позначується в переломових епохах, коли наростання нових ідей вимагає формування нових систем виховання, щоби змінити обличчя світу. Так було в часах народження християнізму, так було в часах боротьби гуманізму з схоластикою, так було в часах енциклопедистів і французької революції, так було в часах передвоєнних і так є в повоєнних часах, в яких сильно позначується шукання нових систем і методів виховання від інтелектуалізму й індивідуалізму до волюнтаризму, активізму й націоналізму, зворот до суспільно-національної педагогії нової «школи життя», «школи праці». Також полум’яні «Промови до німецького народу», Фіхте про потребу започаткування нового духа й про нове національне виховання зв’язані з Бефрайунґскріге, з відродженням й формуванням модерної німецької нації. Також у часах занепаду й розпорошення духовно-національних сил проявляється велика потреба нової системи виховання в житті української нації, яка переживає глибокий перелом на тлі потрясіння і глибоких перемін, що заходять в цілій Європі.

Перед українською нацією отвираються величезні перспективи, до чого треба нових сильних, з широким горизонтом людей. Перед Україною стоїть завдання розтрощити матеріалістично-совітський світ і створити новий світ на Сході Європи й тут викликати глибокий перелом духовно-ідейного, морально-релігійного, культурно-цивілізаційного, національно-політичного і суспільно-економічного життя. Принести нові морально-виховні й культурно-цивілізаційні вартості, дати нові національно-політичні й соціально-економічні концепції, дати революційно-стратегічні плани, щоби збудувати новий світ і новий лад на руїнах совітсько-азійської тюрми народів. Такий епохальний історично-творчий змаг ідей та сил отвирається перед українською нацією. На тім полягає ідея українського Ренесансу, який у своїх далекосяглих епохальних перемінах мусить бути куди глибший і більший, як розмах італійського ренесансу чи французької революції.

Цей епохальний перелом, що гряде, можна порівнювати хіба з тим величезним потрясінням і зривом, що викликав християнізм і мандрівка народів у зударі з римською перегнилою імперією. Проти московсько-большевицького руйнуючого світу треба поставити новий світ історично-творчих ідей, нової системи культурно-цивілізаційних і моральних вартостей, нового духа, нових людей, нового порядку.