24.Методологічні пошуки ф.Бекона, р.Декарта та т.Гоббса.

Новий час характеризувався розвитком науки. Якщо в середні віки філософія виступала в союзі з богослов’ям, в епоху Відродження – з мистецтвом та гуманітарним знанням, то тепер вона головним чином спирається на науку. Чільне місце в філософії посідає розроблення правильного методу осягнення істини. На перше місце виходить гносеологія – наука про пізнання світу.

В теорії пізнання виявляються взаємообумовлені напрями: емпіризм і раціоналізм. Емпіризм визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом і змістом знання. Раціоналізм визнає розум основою пізнання.

Основоположниками методології наукового пізнання у філософії Нового часу були Ф. Бекон і

Р. Декарт.

Засновником емпіризму був англійський філософ Френсіс Бекон (1561 – 1626). За політичними поглядами він був ідеологом буржуазії. Значну частину життя Бекон присвятив розробленню «емпіричного» наукового методу. За Беконом знання – це сила, а той, хто володіє знанням буде могутнім (порівняно з античністю, де знання приносять задоволення цікавості людини). Для досягнення істинного знання людина повинна використовувати правильний метод, по-перше, і , по-друге, позбавитися від так званих «привидів» (ідолів), які заважають процесу пізнання. Це помилки, яких ми допускаємось в пізнавальному процесі, це омани, пов’язані з некритичним ставленням до інформації, це орієнтація на хибні, але авторитетні вчення. Бекон розробляє свій метод, який ототожнює з бджолою, яка перелітає з квітки на квітку, збирає сік, а потім переробляє його в мед. Свій метод пізнання він називає індукція.

Індукція – це роздуми від часткового до загального. Спочатку ми спостерігаємо одиничні явища, потім формулюємо висновки, загальні ідеї, закони.

Бекон розрізняв «плодоносне» та «світлоносне» знання. Плодоносне знання приносить користь. Світлоносне – збільшує можливість пізнання.

Ф. Бекон обстоював дослідний шлях пізнання в науці, закликав до спирання на факти, на експеримент. Мету наукового пізнання він вбачає у принесені користі людству. Об’єктом науки – є природа, а її мета – перетворити природу в царство людини. Бекон закликав звільнити знання від теології і схоластики.

В теорії пізнання Рене Декарт – засновник раціоналізму. Рене Декарт (1596 - 1650) прожив життя повне пригод, постійної напруги. Він неодноразово наражався на небезпеку на війні, не боявся вступати в гострі філософські дискусії із знаними мислителями. Декарт народився в дворянській родині. Отримав блискучу освіту. Глибоко вивчав математику, яку довго вважав єдиною ясною наукою. Поставив собі за мету за допомогою математики пояснити філософію. Головна проблема, яка хвилює Декарта – проблема достовірного знання. Як визначити, що те, що я знаю, я знаю точно, істино? Як довести істинність своїх знань? Тому головним завданням Декарт вважав розроблення такого методу пізнання, який би допоміг знайти істину. За Декартом, цей метод – дедукція. По-перше, ми знаходимо джерело істини, по-друге, рухаємось від нього крок за кроком, не звертаючи з дороги в хибну сторону, до надійних знань. Декарт формує принцип пізнання: «Я мислю, отже я існую» .

Одним з видатних представників англійської філософії, який сприйняв нове природознавче мислення, був Томас Гоббс (1588-1679 рр.). Його філософська думка формувалася під впливом політичних подій, зокрема Англійської революції, очевидцем якої він був.

Знайомство та дружба з Ф. Беконом, а також з Г. Галілеєм, Р. Декартом, вивчення їхніх поглядів сприяли запереченню ним схоластики, як неплідної філософії. Мета філософії - приносити користь і людині і людству. Гоббс поділяє філософію на дві частини: філософію природи і філософію держави. Найбільшу увагу він приділяє другій частині - суспільно-політичній теорії. Гоббс створює вчення про державу, політичну владу й право. Мислитель мріяв про такий ідеальний стан суспільства, коли практичну політику будуть здійснювати на основі науки, коли правити будуть не примхи, свавілля і невігластво,а Розум. Він доводив, що розум і інстинкт самозбереження спонукають людей до встановлення природних законів спільного мирного життя.

17

«Необхідно прагнути миру і дотримуватись його»-писав Гоббс. Другий принцип держаи – рівність і справедливість у стосунках між людьми.Третій принцип – люди можуть робити все, що не заборонено законом.Вчення Гоббса сприяло розвитку ідей лібералізму.