12.Wodurch unterscheidet sich die bürgerliche Literatur von der Ritterlichen. Was

Ist der Hauptgrund der Entstehung der bürgerlichen Literatur

Міська література на противагу захопленню військовою звитягою та куртуазною галантністю лицарів абоаскетизмом святих, понад усе цінує розважливість, кмітливість, здоровий глузд, спритність та сміх — у всіх його проявах («Роман про Лиса», Франсуа Війон).Міська література відзначається дидактизмом, повчальністю. В ній відбилась твереза розсудливість, практицизм, життєва стійкість городян. Широко використовуючи засоби гумору та сатири, вона вчить, висміює, викриває. Стиль цієї літератури відповідає потягу до реалістичного зображення дійсності. На противагу куртуазії рицарської літератури, міську літературу відзначає «приземленість», здоровий глузд, а також грубуватий гумор, жарт, що іноді межує з натуралізмом. Мова її близька до народної мови, міської говірки. Представлена міська література жанрами епосу, лірики, драми. Найбільшого розквіту вона досягла у Франції.

Die höfische Literatur stellte meist die ritterliche Lebensform in idealisierter Weise dar, schilderte das vorbildliche Verhalten der Ritter in Standes- und Minnefragen und beklagte den Verlust der ritterlichen Tugenden.

Для більшості країн Західної Європи XІІІ століття стало апогеєм ранньої середньовічної культури. В усіх галузях політичного, суспільного й інтелектуального життя спостерігалися інтенсивні зрушення. Головною причиною такого розквіту було швидке зростання виробничих сил і розвиток міст. Королівська влада зміцнювала свої позиції, ставала більш послідовною. Розвивалася зовнішня торгівля, зміцнювалася військова могутність міст, фортеці яких були неприступнішими, ніж дворянські замки. Спираючись на міщан і міста, королівська влада намагалася приборкати крупних феодалів, причому не посягала на лицарство, яке залишалося панівним класом. Між дрібним та середнім лицарством і міщанами намітилася згода, посилилося прагнення до законності та порядку, спостерігався розвиток світського світогляду. Змінилося співвідношення між релігією і наукою: замість безпосереднього підпорядкування науки релігії більшого розвитку набуває філософська думка.

Нове суспільне ставлення визначило радикальний переворот у літературі. Поряд з лицарською поезією, яка втратила творчу новизну, виникла нова, міська література, яка зуміла викликати інтерес у ремісників і торгової буржуазії. Міська література з’явилася наприкінці XII ст. Для неї були властиві здоровий глузд, схильність до колоритних картин буденного життя, зокрема селянських і міських низів. Міська література рідко виступала проти феодальної системи, а в основному обмежувалася лише критикою тих чи інших сфер її діяльності, причому критика була більш жартівливого, ніж сатиричного характеру.

Міська література опанувала цілий ряд жанрів лицарської поезії, суттєво їх змінюючи. Виникла публіцистична, сатирична та жартівлива лірика, яка була позбавлена музичного супроводу, складалася з коротких віршованих розповідей побутового змісту; з’явилися великі сатиричні та алегоричні романи, багата й різнобарвна дидактична література. Поети намагалися копіювати дійсність, не уникаючи грубих моментів, стиль максимально наближали до розмовної мови, з’явилося багато слів і виразів професійного, навіть архаїчного походження.

Fortschreitende Differenzierung

Die Literatur des Spätmittelalters ist durch eine weiter fortschreitende Differenzierung an literarischen Genres und Themen gekennzeichnet, was ein zunehmend vielschichtiges Bild der deutschsprachigen Literaturlandschaft zur Folge hat. Diese Vielschichtigkeit im Bereich der Literatur ist auch eine Folge der stärker werdenden gesellschaftlichen Differenzierung, die durch den Aufstieg der Städte befördert wurde. Zum Adel traten nun die Stadtbewohner als prägende Kraft – nicht nur im kulturellen Bereich – hinzu. In der Folge begann sich der Rezipientenkreis literarischer Werke auszuweiten: Das städtische Publikum etablierte sich zusehends und dieses schätzte – im Gegensatz zum höfischen Umfeld – vor allem kleinere Formen wie Sprüche oder Kurzerzählungen. Auch der lehrhafte Charakter der Literatur gewann immer mehr an Bedeutung; diese wurde vermehrt im Sinne einer Glaubens-, Moral- und Lebenslehre verstanden.

Tradierung und Repräsentation

Im adeligen Umfeld ist neben den in höfischer Tradition fortbestehenden Werken (etwa Johann von Würzburgs höfischer Roman Wilhelm von Österreich, vollendet 1314) eine vermehrte Sammeltätigkeit zu beobachten, deren Intention es u. a. war, die literarischen Produkte der Minnelyrik und höfischen Epik, die als Höhepunkte der Literatur galten, weiter zu tradieren und so auch die eigene gesellschaftliche Stellung zu untermauern. Dieser durchaus reaktionären Tendenz verdanken wir z. B. die Überlieferung der Minnelyrik in den großen, prächtig gestalteten Sammelhandelschriften (Große Heidelberger Liederhandschrift u. a.), die auch eine repräsentative Funktion erfüllten.

Belehrung und Unterhaltung

Besonders im städtischen Umfeld erfreute sich die didaktische Literatur großer Beliebtheit. Diese sollte der moralischen Belehrung und Erbauung, der Orientierung und Lebenshilfe dienen. Reimreden, Sprüche sowie Fabeln und Schachallegorien, aber auch Predigten und Legenden sind hier zu nennen.

Literatur sollte ebenso eine Unterhaltungsfunktion erfüllen, wie das Maere zeigt: eine kurze Verserzählung, die menschliche Konflikte z. B. Ehebruch oder Betrügereien, aber auch aktuelle Probleme etwa der Stadtpolitik in unterhaltender, schwankhafter und manchmal derber Form darstellt. Ein dramatisches Äquivalent dazu ist das Fastnachtspiel; Hans Folz (1435/1440-1513) und Hans Sachs (1494–1576), der 85 seiner Theaterstücke als „Faßnachtspiele“ bezeichnet hat, sind hier als Verfasser zu nennen.

Bildung und Wissen

Daneben wurde Literatur aber auch als Medium der Wissensvermittlung immer bedeutender, wie überhaupt Bildung im städtischen Bereich an Wichtigkeit gewann. Dies ist u. a. auf die steigenden wirtschaftlichen Aktivitäten der Stadtbewohner zurückzuführen, die vermehrte Bildung bzw. Ausbildung erforderten; die sich etablierenden Stadtschulen sind ein Zeichen dafür. Das Entstehen kommerzieller Schreibwerkstätten und die Druckerpresse, die sich gegen Ende des Spätmittelalters durchsetzte, förderten die Verbreitung von Literatur bzw. Wissen zudem.

Definieren Sie die Begriffe: Schwank, Spruch. Wo liegt der Unterschied

zwischen den beiden Literaturgattungen, nennen Sie Beispiele aus der

deutschen Literatur