15

Тема 8. Місцеві фінанси

1.	Сутність місцевих фінансів, їх структура та функції
2.	Доходи та видатки місцевих бюджетів
3.	Поняття, функції та класифікація видатків місцевих бюджетів
4.	Міжбюджетні трансферти
5.	Управління місцевими фінансами

1. Сутність місцевих фінансів, їх структура та функції

Місцеві фінанси займають важливе місце у фінансовій системі країни поряд з державними фінансами, фінансами суб'єктів господарювання і фінансами домогосподарств. Головною передумовою існування місцевих фінансів як окремої і специфічної ланки фінансової системи країни є конституційне закріплення інституту місцевого самоврядування — права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до чинного законодавства. Повноцінне функціонування місцевого самоврядування потребує розмежування завдань, повноважень і відповідальності між державою в особі її владних структур і органами місцевого самоврядування. Таке розмежування передбачає відповідний поділ джерел і забезпечення адекватними обсягами фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів державної і місцевої влади.

Місцеві фінанси як економічна категорія — система економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них власних і делегованих повноважень, підви­щення добробуту територіальної громади й соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці..

Місцеві фінансові ресурси — це сукупність всіх грошових коштів, які перебувають у розпорядженні місцевих органів влади, а також під­відомчих їм підприємств комунальної власності за рахунок надходжен­ня доходів у спосіб, передбачений законодавством.

Місцеві фінанси є фінансовою базою органів місцевого самовряду­вання, які призначені для забезпечення відносної фінансової автономії адміністративно-територіальних одиниць. Причина виникнення місце­вих фінансів полягає у наявності територіальних громад і необхідності надання їм певних громадських послуг.

Таким чином виділяють такі характерні особливості місцевих фінансів:

1) зв'язок із більш загальною і вихідною категорією — фінансами, яка є системою економічних відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту;

2) у процесі здійснення цих відносин відбуваються формування, розподіл і використання централізованих фінансових ресурсів, які головним чином функціонують у фондовій формі;

3) цільова підпорядкованість цієї системи відносин — це забезпечення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них функцій і завдань.

Проте правильність такого визначення потребує свого практичного підтвердження, а саме з'ясування таких питань:

• наскільки незалежні органи місцевого самоврядування від центральної влади?

• чи володіють вони достатніми фінансовими ресурсами для виконання своїх завдань?

• чи можуть вони самостійно ними розпоряджатися?

Важливим питанням є розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування; обґрунтування доцільності надання окремих державних повноважень органам місцевого самоврядування і гарантування відповідного фінансового забезпечення їх виконання; окреслення складу і визначення обсягів фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування; забезпечення самостійності й ефективності у їхньому використанні; державна фінансова підтримка місцевої влади.

Зміст місцевих фінансів як системи економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань, детальніше виявляється у функціях, які вони виконують. Як відомо, функції — вияв суті кожної економічної категорії. Говорячи про функції, тим самим розкривається призначення і роль певної категорії.

Оскільки місцеві фінанси не можна розглядати відокремлено від фінансів загалом, а місцеві фінанси виступають як складова фінансової системи країни, то функції фінансів і місцевих фінансів тісно пов'язані між собою.

Місцевим фінансам притаманні такі функції: розподільна, контрольна, регулююча, стимулююча та стабілізаційна.

• розподільну функцію, яка передбачає мобілізацію певної частини ва­лового внутрішнього продукту через місцеві фінанси, формування центра­лізованих (бюджету та цільових фондів) та децентралізованих (підпри­ємств комунальної форми власності) грошових фондів та їх використання;

• контрольну функцію, спрямовану на забезпечення перманентного контролю за надходженнями законодавчо встановлених джерел, їх роз­поділом у певних пропорціях та цільовому використанні;

• регулювальну функцію, яка полягає в заохоченні або стримуванні ділової активності юридичних і фізичних осіб — підприємців на підві­домчій місцевим органам влади території завдяки механізмам оподат­кування (збільшення/зменшення ставок місцевих податків і зборів, на­дання пільг), кредитування, визначенні напрямів витрачання місцевих фінансових ресурсів з метою вирівнювання бюджетної забезпеченості територій і зменшення фіскальних дисбалансів, поступовому усуненні відмінностей соціально-економічного розвитку. Крім того, надання громадських послуг також є однією з форм регулювання економічного і соціального розвитку;

• стимулювальну функцію, що проявляється у створенні умов для зацікавлення місцевих органів влади у збільшенні дохідної частини бюджету, пошуку додаткових, альтернативних джерел доходів, а також їх ефективному витрачанні;

- стабілізаційну функцію, яка має на меті зниження адміністратив­них бар'єрів й інших дій місцевих органів влади для згладжування еко­номічних коливань і нерівностей у бюджетній забезпеченості, створен­ня умов для сталого соціально-економічного розвитку підвідомчої території.

Аналіз чинної законодавчої бази, яка регламентує функціонування місцевого самоврядування в Україні, дає можливість виділити такі основні принципи організації місцевих фінансів, що передбачають:

- обов'язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням;

- чіткий поділ доходних джерел, а також видатків між державним і місцевими бюджетами;

- надання відповідних власних доходів місцевому самоврядуванню;

- самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів;

- державну фінансову підтримку несамодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання;

- стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів;

- раціональне та економне використання матеріальних і фінансових ресурсів;

- здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів;

- гласність та відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування;

- залучення широких верств громадськості до прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів.

Таким чином, головним призначенням місцевих фінансів є:

1) забезпечення фінансовими ресурсами діяльності органів місцевого самоврядування, пов'язаної зі здійсненням ними своїх функцій і повноважень;

2) найбільш повне задоволення потреб населення територіальних громад та якісне надання локальних суспільних послуг;

3) формування стимулюючого механізму щодо раціонального використання наявних матеріальних і фінансових ресурсів, пошуку додаткових джерел доходів.

Місцеві фінанси взаємодіють зі всіма іншими ланками і суб'єктами фінансової системи країни в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту. Найбільш тісний взаємозв'язок спостерігається з державними фінансами, а в їх складі — з державним бюджетом, оскільки він є основним джерелом, з якого надається фінансова допомога місцевим бюджетам у випадках, коли заплановані видатки перевищують доходи, що надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування. Крім того, згідно з чинним законодавством місцеві бюджети значною мірою формуються за рахунок загальнодержавних податків і зборів, які повністю або частково зараховуються до їх дохідної частини.

Населення адміністративно-територіальних одиниць, суб'єкти господарювання всіх форм власності, що там діють, виступають платниками податків та інших обов'язкових платежів, які також формують дохідну базу місцевих бюджетів. За рахунок видатків з місцевих бюджетів проводиться фінансування місцевого господарства, утримуються соціально-культурні заклади та органи управління, які надають громадянам локальні суспільні послуги.

Місцеві фінанси в межах фінансової системи взаємодіють з фінансовим, у тому числі фондовим ринком, — при здійсненні органами місцевого самоврядування місцевих запозичень, а саме у процесі випуску, розміщення, обслуговування та погашення місцевих позик. На етапі становлення і розвитку ринкових відносин така діяльність органів місцевого самоврядування набуває все більшого поширення.

Місцеві фінанси розглядаються як система, скла­довими якої є такі основні взаємопов'язані структурні елементи:

1. Видатки (поточні, розвитку, на фінансування власних повнова­жень, обов'язкові, факультативні, на фінансування делегованих повно­важень).

2. Доходи (власні, закріплені, передані, податкові, неподаткові).

3. Способи формування доходів (місцеві податки і збори, частки за­гальнодержавних податків, комунальні платежі, доходи від майна та землі, що належать місцевій владі, доходи комунальних підприємств, кредити, комунальні позики, трансферти).

4. Місцеві фінансові інститути (громадські послуги, самостійні мі­сцеві бюджети, комунальна форма власності, позабюджетні валютні, цільові фонди, місцеві податки і збори, комунальний кредит, фінанси комунальних підприємств, комунальні платежі).

5. Суб'єкти (територіальні громади, міські, селищні, сільські ради, їх голови, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, район­ні в містах адміністрації та ради, Міністерство фінансів України, Кабі­нет Міністрів України, Верховна Рада України).

6. Об'єкти (фінансові ресурси у фондовій формі, фінансові ресурси у нефондових формах).

7. Взаємовідносини (між суб'єктами системи, між місцевими фінан­сами та іншими ланками фінансової системи держави).