Наукові праці
De pulmonibus, 1661.
Epistolae anatomicae de cerebro ac lingua, 1665.
De externo tactus organo, 1665.
De viscerum structura exercitatio anatomica, 1666.
De polypo cordis, 1666.
Dissertatio epistolĭca de bombyce, 1669.
Anatomia plantarum, 1671.
De formatione pulli in ovo, 1673.
De ovo incubāto, 1675.
De structūra glandulārum conglobatārum, 1689.
MUSAE
Евтерпа (муза ліричної поезії)
Евте́рпа (грец. Eὐτέρπη) – одна з 9-ти муз, дочка Зевса та Мнемосіни; покровителька ліричної поезії. Зображували її молодою жінкою з вінком квітів та сувоєм біля ніг, а також із лірою або флейтою у руках.
Евтерпу вважають винахідницею флейти. Від річкового бога Стримона вона народила Реса.
HISTORIA FLORUM
Гвоздика (Dianthus, I, m)
Яскраво-червоний колір гвоздики, що так приємно милує зір, таїть у собі водночас немовби щось зловісне – наче нагадує кров. І справді, у багатьох випадках історія цієї квітки, виявляється, пов’язана з низкою кривавих історичних подій, починаючи вже з грецького міфу, у котрому йдеться про її походження.
Розповідають, що якось богиня Діана, повертаючись роздратованою з невдалого полювання, зустріла вродливого пастушка, котрий весело грав на сопілці. Украй розгнівана богиня картає пастуха за те, що той розігнав своєю музикою всю її дичину, і погрожує вбити його. Пастушок виправдовується, клянеться, що ні в чому не винен, і благає зглянутись. Проте богиня, не тямлячи себе від люті, кидається до нього й вириває йому очі.
І тільки опам’ятавшись, розуміє весь жах скоєного. Її починає гризти сумління: образ лагідних, благаючих прощення очей пастушка переслідує Діану повсюдно, не дає ні хвилини спокою; та щось виправити вона вже не в змозі.
Щоб увічнити очі пастушка, які так жалібно дивилися на неї, Діана кидає їх на стежку – і тієї ж миті у тому місці дві червоні гвоздики, котрі нагадують скоєний злочин, а кольором – невинно пролиту кров.
ТЕКСТИ
Перекладіть текст і зробіть граматичний аналіз:
І. De chamaeleonte (pars prima)
Chamaeleōnem gignit Afrĭca et India. Chamaeleon figūra et magnitudĭne lacertae simĭlis est, crura tamen eīus recta et excelsiōra sunt. Latĕra ventri iunguntur ut piscĭbus et spina simĭli modo emĭnet. Rostrum ut in parvo suillo, cauda praelonga, ungues adunci, motus tardus ut testudĭni, corpus aspĕrum ceu crocodīlo, ocŭli in cavo praegrandes et corpŏri concolōres, nunquam eos opĕrit nec pupillae motu, sed totīus ocŭli versatiōne circumaspĭcit. Ipse celsus hianti semper ore in ramis arbǒrum sedet nec alio cibo, quam aëris alimento alĭtur. Et colōris natūra mirabĭlis, mutat enim subinde et ocŭlis et cauda et toto corpŏre redditque semper colōrem eōrum locōrum, quos proxĭme attingit praeter rubrum et candĭdum. Hibernis mensĭbus latet ut lacerta.
ІІ. De chamaeleonte (pars secunda)
Chamaeleontes sunt reptilia corpŏre parvo ad 35 cm. plerumque longo, galeiformi processu in capĭte longāque cauda. Corpus eōrum ab utrōque latĕre compressum et spina acrĭter carināta. Cutem rugōsam habent et corpus suum inflāre possunt. Digĭti anteriōrum et posteriōrum pedum connāti et in duas partes divīsi. Totis horis in ramis arbŏrum immobĭles sedent et muscas circumvolantes spectant. Muscas lingua longa,apĭce dilatāta et glutinōsa, capiunt quam subĭto eiciunt. Saepe tacĭte leniterque praedae arrēpunt. Pariunt 25–40 ova eaque iuxta radīces arbŏrum vel frutĭcum terra operiunt.
Chamaeleontes ordĭni familiaeque, cui nomen est «Chamaeleontes», annumerantur. Habĭtant in insŭla Madagascāro, in Afrĭca, Asia minōre, India et Hispania.