ВОСЬМЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO OCTĀVA)

Nomĭna si nescis, periit cognitio rerum –

Якщо не знаєш назв, втрачаєш пізнання речей

(К. Лінней)

Третя відміна (declinatio tertia) загальна характеристика третьої відміни

Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднали два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) належать слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни.

Різноманітність закінчень у nоm. sіng. пояснюють існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) та асигматичного (без s).

1. 1. Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють такий сигматичний номінатив:

   Nom. sing.	Gen. sing.	основа
   rex lux civĭtas palus	reg-is luc-is civitāt-is palūd-is	reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitāt- (civitāt + s > civĭtas) palūd- (palūd + s > palus)

3. 2. Основи, що закінчуються на -1, -r, -n, -s, утворюють такий асигматичний номінатив:

Nom. sing.	Gen. sing.	основа
consul victor flumen flos	consŭl-is victōr-is flumĭn-is flor-is	consŭl- victōr- flumĭn- flor-

Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам’ятати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:

Nom. sing	Gen. sing	основа
homo	homĭnis	homĭn-
radix	radīcis	radīc-
regio	regiōnis	regiōn-
tempus	tempŏris	tempŏr-

У словнику іменники третьої відміни записують за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, однак у gеnеtīvus singulāris зазвичай вказують не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказують тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.

ТАБЛИЦЯ ВІДМІНКОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ ТРЕТЬОЇ ВІДМІНИ

Число	Singulāris			Plurālis
Casus	рід			рід
	m	f	n	m	f	n
Nom.	-s (-x) або нульове	-s (-x) або нульове	нульове	-es	-es	-a, -ia
Gen.	-is	-is	-is	-um -ium	-um -ium	-um -ium
Dat.	-i	-i	-i	-ĭbus	-ĭbus	-ĭbus
Acc	-em	-em	=Nom.	-es	-es	-a, -ia
Abl.	-e, -i	-e, -i	-e, -i	-ĭbus	-ĭbus	-ĭbus
Voc.	=Nom.	=Nom.	=Nom.	=Nom.	=Nom.	=Nom.

Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний, і лише невеликої групи – на голосний. У третій відміні виокремлена група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний, і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називають мішаним.

Отже, третю відміну умовно поділяють на три групи: приголосну, голосну і мішану.

Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни проілюструємо наочно:

Група	Відмінки
	Abl. sing	Gen. plur	Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід)
Приголосна	-e	-um	-a
Голосна	-i	-ium	-ia
Мішана	-e	-ium	-a

ПРИГОЛОСНА ГРУПА ТРЕТЬОЇ ВІДМІНИ (CLASSIS CONSŎNANS)

До приголосної групи належать нерівноскладові іменники трьох родів, основа яких закінчується на один приголосний: homo, ĭnis, m – людина; extremĭtas, ātis, f – кінцівка; genus, ĕris, n – рід, вид.