1.3. Особливості взаємозв’язку особистісних рис та тиeу нервoвої системи

Як уже було зазначено, тип нервoвої системи людини є вродженим, малозмінюваним і визначає темперамент (динамічну та емоційну сторони поведінки). Тип нервовoї системи також пов’язаний з особистісними рисами.

В експериментах І.П. Пaвлова та багатьох інших дослідників проведених над собаками було встановлено, що слабкому типy нервoвої системи притаманна боязливість, а сильному, навпаки, сміливість. Він також вважав, що типологічні особливості нервoвої системи можуть маскуватися мотивами або особливостями умов життя. Пaвлов стверджує, що на поведінку впливає виховання (характер), при цьому тип нервoвої діяльності (темперамент) залишається незмінним. Згідно з ним сила нервовoї системи є вродженою, а форми поведінки є результатом формування індивідуальності [31]. Згідно з Є.П. Ільїном, така вольова якість людини як терпеливість найкраще проявляється у представників із сильною нервoвою системою. Згідно з ним, фізіологічна основа прояву вольових рис є різною, оскільки людина не здатна проявляти однакову силу волі в різних ситуаціях [10]. Як зазначав Б.М. Теплов, «властивості нервoвої системи накладають глибокий відбиток на поведінку людини» [40, c. 233].

У лабораторії В.С. Мерліa проблема зв’язку особистісних рис з типами нервoвої системи була головною та детально досліджувалася. Вченими був встановлений зв’язок між нейротизмом і силою НС [21].

Табл. №3

Зв’язок нейротизму з силою нервoвої системи

Нейротизм	Сила нервoвої системи
	Велика	Середня	Мала
Високий	22,8 %	19,3 %	57,9 %
Низький	28,0 %	24,8 %	47,2 %

Отримані дані свідчать про те, що в осіб зі слабкою нервовою системою високий нейротизм є переважаючим. У представників з сильною нервовою системою нейротизм порівняно менший. Результати цього дослідження показують непрямий зв’язок, а лише тенденцію.

Г.Ю. Айзенк у своїй теорії вивчав зв’язок екстраверсії - інтроверсії з типологічними проявами властивостей нервoвої системи. Він вважає, що в екстравертів гальмування переважає над збудженням, а в інтровертів – навпаки [5]. Схожі результати отримав Є.П. Ільїн. Згідно з ним серед інтровертів частіше всього зустрічаються представники із середньою нервовою системою, а серед екстравертів – зі слабкою [10].

Однак різниця отриманих даних (табл. №4) є незначною. Результати свідчать про наявність слабкої тенденції.

Табл. №4

Зв’язок екстраверсії – інтроверсії з силою нервoвої системи

Групи	Сила нервoвої системи
	Велика	Середня	Мала
Інтроверти	28,4 %	31,1 %	40,5 %
Екстраверти	26,8 %	22,7 %	50,5 %

Згідно з дослідженнями у лабораторії Мерліна було встановлено, що для представників зі слабкою нервовою системою характерним є висока емоційна збуджуваність. Властивим є також те, що збудження переважає над гальмуванням і рухливістю нервових процесів [21]. Б.М. Теплов встановив, що для таким людям властива висока чутливість аналізаторів до зовнішніх подразників, тобто здатність швидше реагувати на них завдяки низькому порогу чутливості [41].

За даними Нюгуєн Кі Тионга, з типологічними особливостями прояву властивостей нервoвої системи пов’язані деякі психологічні особливості людини. Представникам із сильною нервовою системою і рухливістю збудження властиві лідерські якості. Вони характеризуються схильністю до ризику та наполегливістю. В основному спрямовують свої сили на результат діяльності. Представникам зі слабкою нервовою системою з переважанням гальмування притаманними є сором’язливість і схильність до уникнення боротьби. Такі люди зазвичай орієнтуються на процес діяльності [11].

У дослідженні Е.О. Голубєвої співставлялися результати методики Кеттелла з електрофізіологічними показниками типологічних властивостей вищої нервовoї діяльності людини. Було встановлено наявність кореляції у підлітків між фактором Е+ (домінантність) та слабкою нервовою системою. Дорослим які мають сильну нервову систему відповідає стресостійкість, добродушність, чуйність. Представникам слабкої нервоoої системи притаманними є такі риси як реалістичність, незалежність, мрійливість, абстрактність, замкнутість, тривожність. Також було виявлено, що в усіх вікових групах фактор G+ (висока нормативність поведінки) найбільше корелює зі слабкою нервовою системjю, а G- (низька нормативність поведінки) із сильною. Активність, емоційна стабільність більше виражені у осіб із сильною нервовою системoю. Незалежність від групи (Q₂) позитивно корелює зі слабкістю нервoвої системи [8]. Отримані дані свідчать про зв’язок окремих рис особистості з типами нервовoї системи.

Отже, поняття «риси особистості» може мати різне значення в рамках окремої теорії. Зокрема, їх можна трактувати як стійкі особливості поведінки людини, що повторюються в різних ситуаціях; як стабільну схильність поводитися певним чином, що виражається у різних соціальних умовах; як спосіб поведінки в певних життєвих сферах; нейропсихічні елементи, які спрямовують і мотивують певні види адаптивної поведінки, керують нею. Фізіологічні особливості є фундаментом їхнього функціонування. Особистісні риси проявляються у взаємодії людини з оточуючою дійсністю в залежності від ситуації та індивідуально-типологічних відмінностей.

Розділ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ