1) Кінцевих результатів діяльності колективу;
2) Кваліфікаційного рівня працівника;
3) Фактично відпрацьованого часу;
4)
коефіцієнта трудової участі
(кожному працівникові присвоюються
постійні коефіцієнти, які комплексно
характеризують його кваліфікаційний
рівень, а також визначають його трудовий
внесок у загальні результати праці за
даними трудової діяльності працівників,
які належать до певного кваліфікаційного
рівня).
Отже,
сутністю безтарифної системи оплати
праці є розподіл колективного заробітку
за заздалегідь встановленими коефіцієнтами
оцінювання праці різного рівня складності.
Ефективне застосування: невеликі
колективи з постійним складом працівників,
які знають один одного, можуть оцінити
роботу інших та об’єднані спільною
кінцевою метою.
Поява
безтарифної системи пов'язане з
прагненням, подолати рівність в оплаті
праці та подолати суперечності між
інтересами окремого працівника і
колективу підприємства в цілому.
