Техніка безпеки при виконанні будівельних робіт взимку

Розробка котлованів і траншей у мерзлому ґрунті. Ґрунт, що підлягає розробці, повинен бути по­передньо підготовленим і розмороженим. Мерзлі ґрунти розробляють різними способами; буро-підривним, ударним, різанням машинами та механізмами, відпаюванням різними джерелами тепла (електро­енергією, гарячою водою, парою). Найбільш надійний спосіб — механічний із застосуванням бульдозера з розпушувальними зубами на тракторах Т-130, Т-180. Розробляючи ґрунт ударним способом, потрібно забезпечити людей від поранення частинками фунту, що розлітаються. Для цього відділяють охоронну зону та встановлюють захисні сітки перед склом кабіни ме­ханізаторів. Перебування робітників ближче ніж за 5 м від місця робіт заборонено. Вибухові роботи про­водять спеціалізовані організації відповідно до техні­чної документації далеко від промислових чи житло­вих будівель.

При прогріванні мерзлого фунту електрострумом робітник може бути травмований, якщо він попаде на оголені проводи. Щоб запобігти електро-травмуванню, майданчик обгороджують, а для проведення струму за­стосовують шлангові кабелі типу КРПТ або гумові типу ПРГ-500. У разі просівання ґрунтів гарячою водою чи парою персонал застережують від опіків, майданчики обгороджують і здійснюють постійний технічний нагляд.

Цегляні роботи. Під час виконання цих робіт не­безпека виникає, як правило, внаслідок прорахунків у технічній документації у визначенні геологічних умов та незадовільного авторського нагляду. Тому цегляні роботи, виконані узимку, потребують особливого кон­тролю за якістю. Проводять роботи під безпосереднім наглядом Інженерно - технічних працівників, а також н§ менше трьох разів на добу записують у журнал виконання робіт температуру, за якої робилась цегляна кладка. Електропрогрівання проводять під на­пругою 220…80 В,

Бетонні роботи. Взимку монолітні роботи обов'язково прогрівають найпоширенішим методом – електропрогріванням. Оскільки це потребує підвищеної обережності, ділянки електропрогрівання обгороджують і освітлюють, а лампи встановлюють на відстані не менш як 3 м від межі електро-небозпечної ділян­ки. Цю роботу виконують електромонтери, застосо­вуючи Індивідуальні засоби захисту, при напрузі, не вищій ніж 380 В, а при напрузі 220 В прогрівають неармований бетон. Хлорид кальцію та Інші розчини, що їх застосовують як прискорювачі, використовують тільки розведеними I набирають черпаками з довги­ми ручками. Щоб запобігти опікам, застосовують роспіратори та рукавиці. При паро-прогріванні ретельно Ізолюють паропровід, вентилі та крани.

Тема 12. Заходи безпеки при монтажі каркасних, панельних і блочних будівель

Загальні вимоги техніки безпеки. Монтажними роботами повинні керувати досвідчені Інженерно-технічні працівники відповідно до ПВР і технологічних карт, де передбачаються всі заходи безпеки. Основними причинами травматизму під час монта­жу конструкцій є:

• недотримання технологічної послідовності мон­тажу збірних конструкцій;

• несправність такелажних пристосувань та непра­вильне стропування конструкцій;

• відсутність огорож пристроїв І відповідного об­ладнання для цих робіт;

• відсутність засобів Індивідуального захисту та нагляду за їх застосуванням.

Проект виконання монтажних робіт погоджують з відповідними відомствами і організаціями, максимально механізують, використовуючи справні машини та механізми. Бригадир, який керує монтажем, і всі мон­тажники повинні ознайомитися з ПВР та технологіч­ними картами, дотримувати послідовності операцій застосування допоміжних пристроїв, особливо розчалок, траверс, якорів, стропів та засобів стропування.

Перед монтажем конструкції та устаткування очи­щають від бруду, льоду та іржі, намічають осьові лінії та у разі необхідності підсилюють конструкції наклад­ками. Конструкції без монтажних петель піднімати заборонено; на них влаштовують драбини, риштуван­ня, помости, тимчасове кріплення тощо. Подаванням конструкції на висоту керує одна особа — бригадир, майстер чи виконроб. При великих відстанях, що не охоплює зір, з машиністами встановлюється дистан­ційний зв'язок.

Розстроповують елементи монтажу тільки після міцного і надійного закріплення їх. Фарбування та антикорозійний захист конструкцій і обладнання про­водять до початку монтажу, а в місцях стиків конст­рукцій — після монтажу.

Щоб запобігти небезпеці, особливу увагу приділя­ють своєчасному випробуванню, оглядам та ремонту стропів та інших пристроїв і обладнання. Під час мон­тажних робіт забороняється:

• перебувати робітникам в захватці на розташо­ваних нижче поверхах;

• горизонтально підтягувати збірні елементи кра­ном, перш ніж їх підняти;

• допускати тертя стропів, тросів та інших при­строїв чи перелом їх на гострих ребрах конструкцій; щоб уникнути цього, підкладають дерев'яні підкладки;

• порушувати правила і норми складування залі­зобетонних конструкцій;

• виконувати монтажні роботи в котлованах, де є тріщини на похилах або несправності в кріпленнях;

• переносити конструкції краном над робочим місцем монтажників;

проводити монтажні роботи, коли сила вітру до­сягає 15 м/с і більше або настає ожеледь, гроза чи падає великий сніг, а також монтувати вертикальні глухі панелі, якщо сила вітру становить 10 м/с і більше;

- залишати підняті елементи у висячому положенні.

Тимчасові розчалки монтованих елементів закрі­плюють за надійні опори. Для роботи монтажників застосовують інвентарні риштування і помости.

Для пересування монтажників по конструкціям за­стосовують спеціальні міцні й надійні монтажні дра­бини, трапи і пересувні помости (рис.8). Для пе­реходів по нижньому поясу ферм застосовують на­тягнутий міцний канат для карабінів застережних по­ясів. Місця закріплення запобіжних поясів вказує май­стер.

Під час монтажу уникають розгойдування еле­ментів, а стропують їх інвентарними стропами, облад­наними ковшами (рис.9) і пристроями, які замика­ються (рис. 10).

Змонтовані міжповерхові перекриття будинків об­городжують поручнями заввишки 1м з бортовими і середніми проміжними елементами і обладнують по­переджувальними сигналами.

До монтажних робіт допускаються робітники, які досягли 18 років, мають III розряд і вище та стаж ро­боти більше року. Вони повинні пройти медичний огляд, вивчити правила техніки безпеки, скласти ек­замени і отримати посвідчення. їх забезпечують вип­робуваними запобіжними поясами, касками, спецвзуттям та спецодягом.

Рис. 8. Інвентарні драбини (а) пересувні мости (б):

1 – драбина, яку навішують на проміжні елементи конструкцій; 2 – драбина, яку зачіпляють за верх конструкцій; 3 – пересувна стрем’янка з площадкою; 4 – телескопічний котючий столик-поміст.

Заходи безпеки при монтажі каркасних буді­вель. Для зручності елементи каркаса складають у штабелі з прокладками, що дає змогу підводити стро­пи під елементи, не кантуючи і не піднімаючи їх. Не можна гнути монтажні петлі, які повинні виготовляти­ся з гарячекатаної арматурної сталі і мати потрійний запас міцності, до встановлення елемента в проект­не положення. Забороняється монтувати елементи наступного поверху, не закінчивши роботи на нижньо­му, а також роботи, пов'язані з закріпленням і зварю­ванням вузлів і стиків.

Блоки сходових маршів І площадок встановлюють одночасно та обладнують їх поручнями, Монтовані конструкції спочатку закріплюють лише тимчасово. Наприклад, колони закріплюють за допомогою кондукторів (рисі 1а,б,я), потім їх вивіряють та приво­дять у проектне положення.

Якщо кондукторів не­має, то колони кріплять металевими розчалками чи дерев'яними клина­ми (рис. 11,в). Розчалок повинно бути не менше трьох, що кріпляться до хомута, а внизу — до якорів, бетонних масивів або плит.

При кріпленні клинами з кожного боку колони потрібно встановлювати по два клини, тобто вісім на всю конструкцію* Знімати стропи з підкранових балок чи кроквяних ферм можна тільки після їх тимчасового кріплення розтяжками або кондукторами. | Збирання конструкцій, нарізання різі, згинання труб, підганяння стиків виконують у спеціально призначе­них для цього місцях.

З аходи безпеки при монтажі панельних буді­вель. Зовнішні і внутрішні панелі безкаркасних буді­вель розстроповують лише після встановлення їх у проектне положення та закріплення спеціальними тимчасовими пристроями. Ці роботи виконують з ру­хомих драбинок або столиків. Користуватись пристав­ними драбинами заборонено.

Є кілька способів тимчасового кріплення панелей, зокрема за допомогою струбцин (рис. 12), коли кріплення встановлюють, не знімаючи стропів з панелей. Після кріплення панель можна розстроповувати. Балконні плити, як правило, закріплюють тимча­совими спеціальними пристроями. Монтажники по­винні працювати в запобіжних поясах. Забороняється складати панелі на перекриттях. Спеціальні кондук­тори (тури) піднімають та опускають плавно за допо­могою чотиривіткового стропа, а підняту панель про­носять краном поза будовою. І

Під час монтажу панелей перекриття робітники не повинні перебувати в небезпечній зоні. Лише після опускання панелі, коли до місця її встановлення за­лишається менше ЗО...40 см, вони виходять з безпечної зони і встановлюють панелі в проектне положення. Наступні панелі монтажники монтують з укладеної раніше.

Заходи безпеки при монтажі стін з великих блоків. Для цих робіт застосовують спеціальні зах­ватні пристрої (рис. 13) або стропи. Перш ніж підніма­ти блок, на стіну наносять розчин, а після встановлен­ня блока в проектне положення строп розслаблюють,

перевіряють правильність виконаної роботи, розстроповують і ні в якому разі блок не зсовують. Монтаж наступних поверхів здійснюють тільки після закін­чення монтажу нижчого. Перебування монтажників на стінах чи блоках, що монтуються, заборонено. Не можна знімати тимчасові кріплення з будь-яких кон­струкцій без надійного встановлення їх. Щоб запо­бігти травмуванням людей, монтажну зону обгород­жують, вночі освітлюють і не допускають туди сторонніх осіб. На території монтажної зони вивішують попе­реджувальні знаки, а над входами в будівлю влашто­вують надійні навіси.

Заходи безпеки при монтажі будівель з об'єм­них елементів. Під час виконання цих робіт мон­тажники і весь персонал повинні додержувати ПВР і технологічних карт (особливо при розвантаженні об'ємних елементів), а також правил безпеки з вантажопідіймальними механізмами, перевіряти надійність хрестоподібних та просторових чотирикут­них траверс. На кутах під кожну кімнату попередньо встановлюють маяки. у

Ці роботи проводять під постійним наглядом інже­нерно-технічних працівників. Монтажники крім запо­біжних поясів забезпечуються спецвзуттям.

Заходи безпеки при монтажі сталевих конст­рукцій. При монтажі основних несучих елементів встановлюють постійні або тимчасові Зв'язки, щоб одержати більш надійні просторові системи. Уста­новлювані колони до підняття обладнують монтажни­ми драбинами, а при висоті цих драбин понад 5 м вони повинні мати дуги з вертикальними зв'язками.

Для тимчасових кріплень конструкцій застосову­ють такі засоби: для колон — анкерні болти, кондук­тори чи розчалки; для кроквяних ферм — розчалки; для підкранових балок та підкроквяних ферм — бол­ти; для зварних конструкцій — фіксуючі болти.

При монтажі ферм встановлюють перехідні містки, обгороджені перилами, а переміщуватись по нижніх поясах ферм можна лише тоді, коли є натягнутий трос для кріплення запобіжних поясів. Це особливо сто­сується покрівельників, для яких роблять проходи зав­ширшки не менш як 0,8 м, обгороджені з обох боків поручнями заввишки 1 м. На ці проходи вони повинні підніматися по спеціальних драбинах. Для переходу з ферми на ферму застосовують пересувні чи переносні трапи з поручнями. На вузлах каркасів монтажники працюють з підвісних колисок, а зварні роботи викону­ють з підвісних помостів та інших пристроїв.

Монтаж тонкостінних конструкцій резервуарів, газ­гольдерів проводять з риштувань, помостів, підвіше­них до раніше змонтованих конструкцій. Особливість цієї роботи полягає в тому, що потрібно монтувати металеві листи та збирати царги. До виконання мон­тажу допускаються зварники, які досягли 18 років,

пройшли медичний огляд, спеціальне навчання, скла­ли екзамен з техніки безпеки та одержали посвідчен­ня на право проведення електрозварювальних робіт і кваліфікацію не нижче 2-ї групи з електробезпеки.

Умови надійності вантажозахватних і монтаж­них пристроїв. У комплекс вантажозахватних, мон­тажних і такелажних пристроїв входять стропи, ста­леві і прядив'яні канати, траверси і різні захвати, гаки (основного і допоміжного підйомів, грейфери тощо).

Від справності та надійності цих засобів значною мірою залежать безпека і надійність роботи вантажо­підіймальних машин (кранів, підіймачів, лебідок тощо). При використанні вантажопідіймальних механізмів застосовують сталеві канати, які повинні мати серти­фікат (свідоцтво) заводу-виготовлювача про випро­бування і місце виготовлення їх. Без цих даних зас­тосовувати канати категорично забороняється.

Якщо в канаті є обриви дротиків, вм'ятини, зменшуєть­ся його діаметр, то використовувати його забороняєть­ся. Канат бракують, якщо обірвані дротики на кроку зсукування досягають кількості, наведеної у табл. 4.

Таблиця 4