Виробничий шум, вібрація і заходи захисту від їхнього впливу

Шум є одним з найпоширеніших, несприятливих факторів зовнішнього середовища. Особливо вели­кий його вплив на виробництвах, пов'язаних з рухом різних механізмів і деталей, а також з переміщенням газових і повітряних потоків. Під терміном «шум» розу­міють безладне поєднання звуків різної сили і часто­ти. Шум і вібрація, що перевищують межі звучності й частоти звукових коливань, е професійно шкідливи­ми. Шум — це поєднання звуків різної інтенсивності й частоти, що подразнюють організм людини і шкідли­во впливають на нього. Від шуму в людини можуть змінюватись кров'яний тиск, робота шлунково-киш­кового тракту, а тривалий його вплив у ряді випадків призводить до часткової чи повної втрати слуху. Шум впливає на продуктивність праці робітників, ослаб­лює увагу, спричинює приглухуватість і глухоту, под­разнює нервову систему, внаслідок чого знижується увага до сигналів небезпеки, що може призвести до підвищення травматизму.

Рівень сили звуку чи сили шуму вимірюється в децибелах.

Мінімальна сила звуку, що сприймається людським вухом, називається порогом слуху. Найбільша сила звуку, перевищення якої призводить до відчуття болю, називається больовим порогом. Діапазон звуків, що сприймаються вухом людини, вкладається в шкалу від 0 до 13О дБ; нижня межа шкали відповідає порогу слуху, верхня — больовому порогу. Шум з рівнем 130...150 дБ може спричинити механічне пошкоджен­ня органів слуху.

Органи слуху людини безболісно сприймають зву­кові коливання з частотою 16000...20000 Гц. Нешкідли­вим рівнем найбільшої звучності шуму для людини є 70 дБ (при частоті коливань —1000 Гц).|

За допустимими рівнями шуми на виробництві поділяють на три класи: низькочастотні (шуми, що про­никають крізь звукоізолюючі перешкоди, перекриття, кожухи) з рівнем звучності 90... 100 дБ, середньо-частотні (шуми більшості машин не ударної дії) з рівнем звучності 85...90дБ, високочастотні (шуми від дії удар­них машин і агрегатів, потоків повітря і газів) з рівнем звучності 75...85 дБ. Виділяють також стабільні шуми, виючі та переривчасті шуми. Залежно від причин виникнення шум буває ударний! (кування, клепання, штампування), механічний (тертя і биття вузлів та де­талей машин), газо- і гідродинамічний (шум в апара­тах і трубопроводах при великих швидкостях руху по­вітря, газу і рідини), Ь

За характером спектра шуми класифікують на: ши­рокосмугові з безперервним спектром завширшки понад одну октаву; тональні, спектри яких мають дис­кретні тони, що відчуваються. За тимчасовими харак­теристиками шуми бувають: постійні, рівень звуку яких за восьмигодинний робочий день вимірюється не більш як на 5 дБА; непостійні, рівень звуку яких за цей самий час вимірюється не менше ніж 5 дБА (вимірю­вання проводять шумометром за ГОСТ 17187-81). У свою чергу, непостійні шуми поділяються на такі, що коливаються в часі (рівень звуку безперервно змінюється в часі), переривчасті (рівень звуку різко падає до рівня фонового шуму), імпульсні (що скла­даються з одного чи кількох звукових сигналів, дов­жина кожного з яких становить менш як 1с).

Поширення вібраційної техніки в різних галузях народного господарства, в тому числі і в будівельно­му виробництві, залучення працівників до виконання робіт, пов'язаних з впливом різних видів вібрації на організм людини, ставлять перед гігієною праці зав­дання запобігати несприятливому впливу вібрації на працюючих.

Вібрація — це коливання частин виробничого об­ладнання та трубопроводів, що виникає від недостатнього кріплення їх, поганого балансування рухомих ударних механізмів і тих, що крутяться. Вібрація ха­рактеризується частотою коливань (в герцах), амплі­тудою (в міліметрах чи мікронах) та прискоренням (в метрах за секунду). При частоті коливань понад 25 Гц за* 1 с вібрація негативно впливає на нервову си­стему, що може призвести до розвитку тяжкого не­рвового захворювання — вібраційної хвороби.

До небезпечних робіт на будівництві, які створю­ють шум і вібрацію, належать такі, що пов'язані з ви­користанням пневматичних інструментів, вібраторів паркетно-стругальних та шліфувальних машин, заби­ванням палі, копанням мерзлого ґрунту тощо.

Виробнича вібрація буває загальною і місцевою. До загальної належить вібрація конструкцій або агре­гатів, де перебуває людина. Місцева вібрація виникав від інструменту, що його працюючий тримає в руках, або від елемента машини. Інтенсивність вібрації, як і шуму, вимірюється в децибелах і характеризується рівнем коливальної швидкості. Гранично допустимі значення загальної вібрації встановлюють для швид­кості як в абсолютній, так і у відносній величині за спек­тром частот, що включають шість октавних частотних смуг, з середньо-геометричними значеннями частот 2, 4, 8,16, 31, 31.5,63 Гц, з амплітудою переміщення при гармонійних коливаннях 3,11 мм. Гранично допустимі значення місцевих вібрацій при частоті обертання 1200...6000 об/хв становлять 20... 100 Гц, а гранично допустима амплітуда коливань — 1,500...0,005 мм. Рівень звукового тиску вимірюють шумометрами Ш-ЗМ, Ш-63 (ІРПА). Місцеву вібрацію визначають за до­помогою низькочастотної вібро-вимірювальної апара­тури — вібрографів НБА, В1П-2.

Загальну вібрацію, амплітуду й частоту коливань кон­струкцій, на яких працює чи перебуває людина, вимі­рюють електронними приладами ВЕП-4, ВМ6-5МА, К001 разом з осцилографами Н-700, Н-004.

Боротьба з шумом і вібрацією — це комплексна проблема, що становить інтерес для багатьох спеціалістів-будівельників, конструкторів, лікарів і акустиків.

Для захисту від дії шуму користуються загальни­ми та особистими засобами.

До загальних засобів належать такі:

• вдосконалення будівельних машин (наприклад, заміна палебійних агрегатів електровіброзануренням, заміна клепання зварюванням тощо);

• звукоізоляція обладнання за допомогою приглушувачів, резонаторів, кожухів та встановлення його на спеціальних фундаментах;

• звукоізоляція огороджувальних конструкцій, об­лицювання стін, стель, підлоги; і

• застосування приглушувачів у системах венти­ляції і кондиціювання повітря;

• раціональне з акустичної точки зору об'ємно-планувальне вирішення будівель та територій забудови;

• конструктивні заходи, спрямовані на зменшен­ня шуму інженерного та санітарно-технічного облад­нання будівель;

• перехід на дистанційне управління вібро-пневмо процесами, коли робітник не підлягає дії вібратора;

• правильна експлуатація машин і механізмів, утримування їх у належному стані.

До індивідуальних засобів захисту від шкідливого впливу шуму належать протишуми і заглушки, від дії вібрації на робітників — віброгасяче взуття, спеціальні рукавиці (під час роботи з ручними вібраторами).

Ультразвуки (звуки, яких не чути) - це механічні ко­ливання середовища. Вони відрізняються від звуко­вих хвиль більш високою частотою, що перевищує верхній поріг відчуття (20000 Гц). Вперше ультразвуки застосували француз Ланжевена та російський інже­нер М.К. Шиловський у 1916 р. з метою гідролокації. Ультразвук впливає на людський організм під час механічної обробки матеріалів, зварювання, знежирю­вання деталей, в гальванотехніці при виготовленні емульсій, лудінні тощо, через повітря і безпосередньо під час дотику людини до предмета. Фізіологічна дія ультразвуку спричинює у тканинах людини тепловий ефект (підвищення температури) і незмінний тиск, а також швидку втомлюваність, біль у вухах, порушення рівноваги, розвиток неврозу; інколи знижується пуль­сація, уповільнюються рефлекторні реакції, виникає запаморочення. В осіб, які тривалий час працюють на ультразвукових установках, спостерігаються діенцефальні порушення (втрата ваги, збільшення вмісту цук­ру в крові, свербіння шкіри тощо).

Щоб захистити організм людини від ультразву­кових коливань, людина повинна уникати безпосе­реднього контакту з ультразвуковими джерелами, а також зменшувати шкідливе вилучення звукової енергії в джерелах, проводити організаційно-проф­ілактичні заходи (інструктування працюючих про ха­рактер дії ультразвуку, раціональний режим праці і відпочинку тощо, використовувати засоби Індивіду­ального захисту).

Надійними засобами є застосування звукоізолюючих кожухів, екранів, розміщення обладнання в ок­ремих приміщеннях, обладнання системи блокуван­ня, що відключає генератор джерела ультразвуку в необхідних випадках або у разі порушення звукоізо­ляції; застосування дистанційного управління, обли­цювання окремих приміщень і кабін звуковбирними матеріалами. і