Лекція 12.

Тема 17. Макроекономічне регулювання.

План.

1. Сутність макроекономічного регулювання. Пряме та непряме регулювання.

2. Податки в системі макроекономічних регуляторів.

3. Державний бюджет України та його роль у макроекономічному регулюванні.

4. Грошово-кредитне регулювання та грошово-кредитна політика держави.

Проведення лекції

Активна участь держави у соціально-економічному розвитку є атрибутом соціально-орієнтованої економіки. Розумне поєднання ринку і державних регуляторів дає можливість забезпечувати реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства: досягти високої ефективності виробництва, стабільного економічного розвитку і соціальної справедливості.

1. Сутність макроекономічного регулювання. Пряме та непряме регулювання.

Як ми вже раніше розглядали, виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна (натуральне господарство), ринкова, адміністративно-командна, змішана (ринкова економіка змішаного типу).

Кожна з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС – планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу – змішана система регулювання. Кожен з них має свої переваги і недоліки.

З досвіду відомо, що соціально-економічна ефективність національної економіки залежить від ступеня втручання держави в економіку. При тотальному управлінні вона невисока і може наближатися до нуля. Аналогічна ситуація при стихійному ринковому розвитку. Досягнення максимальної ефективності (т. М) можливе лише за поєднання ринкових і державних регуляторів. Знаходження їх оптимального співвідношення (т. К) – складне і важливе завдання.

Залежність ефективності економіки від державного втручання

Змішане управління національною економікою – це система управління, яка базується на плюралізмі форм власності й органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Характерні риси:

1. Основним регулятором економічних процесів є ринковий механізм. Державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі.

2. Система поєднує гнучкість ринкового саморегулювання, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення численних і швидкоплинних особистих потреб і стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства.

3. Забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей: макроекономічної ефективності і конкурентноздатності, соціальної справедливості, стабільного економічного зростання.

4. Поряд із ринковими й державними макроекономічними регуляторами формується ще один елемент управління – інститут соціального партнерства.

5. У сучасних умовах управління розвитком національної економіки передбачає врахування рішень наднаціональних, міждержавних органів, а також корпоративного управління.

Змішана система макроекономічного регулювання притаманна країнам з розвиненою ринковою економікою. Виділяють два основні види регулювання – економічний лібералізм та економічний дирижизм.

Риси економічного лібералізму: мінімальна участь держави, незначний (до 10%) державний сектор, мінімальні функції держави, державні витрати у % до ВВП – 30-35%, переважно економічні і непрямі методи державного регулювання (США, Канада, Великобританія, Австралія тощо).

Риси економічного дирижизм: максимально допустима участь держави, значний (10-30%) державний сектор, активне втручання держави, державні витрати у % до ВВП – 45-50%, активне використання прямих, специфічних, а також адміністративних методів (Швеція, Австрія, Німеччина, Японія тощо).

Державне регулювання економіки – це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави заради створення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки.

Основні форми державного регулювання економіки: бюджетно-податкова, кредитно-грошова, адміністративно-економічна, цінова.

Основні методи державного регулювання економіки:

Прямі методи ДРЕ (безпосереднє втручання держави в економічні процеси)	Непрямі методи (опосередковане втручання в економічні процеси)		Адміністративні методи (заходи державної влади – заборони, дозволи або примуси)
	Правові методи	Економічні методи (створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання)
держконтракт, держзамовлення, субсидії, субвенції, дотації, прямі витрати уряду, встановлення фіксованих цін, валютних курсів ін.	система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання	ставка податків, облікова ставка, митний тариф, норма амортизації тощо	укази, розпорядження, ліцензування, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, введення економічних, харчових, фармацевтичних, соціальних, екологічних стандартів і нормативів, контроль за виконанням законів, указів тощо