Інфляція. Інфляція в Україні в 90-ті роки хх століття та на сучасному етапі.
Інфляція як макроекономічне явище була типовою для економік розвинутих капіталістичних країн після другої світової війни. Темпи зростання інфляції серйозно різняться по країнам і в часі – від фактично нульових (в Японії 90-х років) до кількох сотень відсотків в рік (в Бразилії і деяких інших країнах Латинської Америки). Але в цілому, для даного періоду була характерна безперервна, помірна і широко розповсюджена інфляція, що виділяла його на тлі періодів різких, але відносно короткочасних “вибухів цін” між двома світовими війнами, і періоду довготривалої стабільності цін в розвинутих країнах до 1914 року.
З початку 90-х років особливо гостро явище інфляції проявилося в Україні, набуваючи різноманітних форм і ступенів свого прояву. За останні 10 років її вважають чи не головною проблемою української економіки, що здійснює свій згубний вплив на всі сектори національного господарства, призводить до викривлення механізму економічних відносин і порушення суспільно-політичної стабільності.
Інфляція як специфічне економічне явище відома вже кілька століть. Ознаки інфляції почали виявлятися із широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За деякими фактами можна говорити, що інфляція спостерігалася у Стародавній Греції (330 р. до н.е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301 р. до н.е.), коли Е.Діоклетіан встановив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів. Як правило, інфляційні процеси були пов’язані з війнами, епідеміями, тривалими неврожаями, стихійними лихами тощо.
Вперше термін „інфляція” був застосований для характеристики економіки в період війни 1861-1865 років у Північній Америці. Він засвідчував процес перевантаження каналів грошового обігу масою грошей, яка перевищувала потребу в них в економічній системі. У ХІХ ст. в Англії та Франції термін „інфляція” використовувався для пояснення надмірного зростання грошової маси, що зумовлювало її знецінення. Остаточно цей термін був введений у науковий обіг після Другої світової війни.
Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги. З суто монетарних позицій, інфляція може бути представлена як процес знецінення грошей.
Серед основних причин інфляції можна назвати:
Порушення пропорцій суспільного виробництва (між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін);
Надмірна емісія паперових грошей;
Дефіцит державного бюджету;
Мілітаризація економіки;
Значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу;
Недосконалість податкової системи (збільшення податкового тягаря на товаровиробників);
Монополізація виробництва;
Посилення інтернаціоналізації господарських зв’язків (загострення конкуренції на світових ринках капіталів, товарів і послуг, робочої сили, загострення міжнародних валютно-кредитних відносин, світові кризи – енергетична, продовольча, фінансова тощо).
Інфляція вимірюється за допомогою індексів цін. При цьому можна скористатися різними індексами:
індекс споживчих цін (ІСЦ);
індекс – дефлятор валового внутрішнього продукту (ВВП).
Найпоширенішим офіційним показником інфляції є ІСЦ, оскільки саме він демонструє вартість життя. Він відображає відношення між певною сукупною ціною певного набору товарів і послуг, що називають ринковим кошиком, для даного періоду і сукупною ціною ідентичної або подібної групи товарів і послуг в базовому періоді. Вказаний орієнтир, або початковий рівень, називають “базовим роком”. Це можна зобразити за допомогою формули:
Ціна ринкового кошика д. р.
ІСЦ=
х 100%
Ціна ринкового кошика б.р.
Зверніть увагу, що при розрахунку ІСЦ ми використовуємо той товарний набір, який існував в базовому періоді. Це нам необхідно, щоб виявити зміну цін в чистому вигляді і зміна складу споживчого кошика не впливала на результат.
Ринковий кошик – це набір з найбільш представлених товарів і послуг, які купує міський житель для задоволення своїх основних потреб.
Для розрахунку швидкості зростання цін або темпу інфляції існує така формула:
ІСЦ п.р. – ІСЦ б. р.
Темп
інфл.= х 100%
ІСЦ б. р.
Темп інфляції – це приріст загального рівня цін за визначений період часу, виражений у відсотках.
І
Залежно
від переважаючого впливу
факторів
Інфляція попиту,
пропозиції і грошей
За темпом зростання
Повзуча
(до 10% в рік), галопуюча (на 20-100% в рік),
гіперінфляція (на 500% і більше в рік)
Типи інфляції
За характером
прояву
Відкрита, прихована
За ступенем
прогнозування
Очікувана,
неочікувана
За
співвідношенням
темпів
зростання цін
ри
Збалансована,
незбалансована
Зупинимося детальніше на типах інфляції залежно від переважаючого впливу факторів.
Інфляцію попиту економісти полюбляють описувати фразою “Занадто багато грошей полює на занадто малу кількість товарів”.
Сукупний попит може змінюватися під впливом таких основних причин: зміна споживчих витрат під дією державних асигнувань на безкоштовні послуги, дотації і допомоги населенню; зміна інвестиційних витрат населення, підприємств і держави; збільшення в об’ємі чистого експорту. Ці фактори можуть діяти в різні сторони: збільшуватися або зменшуватися і, відповідно, збільшувати або зменшувати сукупний попит. Збільшення названих витрат породжують інфляцію попиту.
Інфляція витрат (шок пропозиції).
Зростання витрат і пов’язане з ним скорочення можливостей виробництва може бути викликане наступними факторами: дефіцитністю і зростанням цін на первинні ресурси (включаючи і імпортні); зниження ефективності виробництва; підвищення податків і відрахувань. Найважливішими факторами інфляції витрат є підвищення номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергоносії.
Інфляція грошей.
Це пояснення ґрунтується на кількісній теорії грошей. Вона доводить існування так званої інфляції грошей. Згідно із кількісною теорією грошей їх кількість в обігу має відповідати обсягу номінального ВВП. Водночас величина реального ВВП визначається запасами факторів виробництва і виробничою функцією. Щоб визначити рівень цін, треба номінальний ВВП поділити на реальний ВВП. Як бачимо за цією теорією, рівень цін визначається пропозицією грошей.
Інфляція це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-економічними наслідками.
1). Економічні наслідки:
Руйнування нормальних господарських зв’язків, посилення диспропорцій в економіці, дезорганізація інвестиційного процесу (за нестримного зростання цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва);
Капітали переливаються з виробництва у сферу обігу (комерційні спекулятивні структури) або втікають за кордон у пошуках надійного прибутку, зростає спекуляція, тіньова економіка, корупція;
Порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи (підриваються стимули до нагромадження, поширюється таке явище як втеча від грошей (вкладання грошових заощаджень у товари), розриваються кредитні угоди);
Згортаються товарно-грошові відносини і поширюється бартер;
Підривається конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, посилюється імпорт, знижується курс національної валюти;
2). Соціальні наслідки:
Знижується життєвий рівень (особливо тих, хто отримує сталий дохід);
Знецінюються попередні грошові заощадження;
Посилюється безробіття, підривається мотивація до продуктивної трудової діяльності, посилюється диференціація населення і соціальна напруга.
Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає:
Зростання виробництва і насичення ринку товарами;
Структурну та конверсійну перебудову економіки;
Обмеження емісії грошей;
Скорочення дефіциту державного бюджету;
Стимулювання нагромаджень та інвестицій;
Проведення обґрунтованої кредитної та податкової політики;
Стимулювання середнього і малого підприємництва;
Обмеження емісії грошей;
Збільшення безготівкового обігу;
Широке впровадження електронної системи розрахунків;
Скорочення ставок податків;
Регулювання валютного курсу;
Ослаблення інфляційних очікувань.
Особливості інфляції в Україні
1). Україна успадкувала дефіцитну економіку та значний інфляційний потенціал: низький рівень ефективності виробництва та якості продукції, державний монополізм і відсутність конкуренції, надмірне зношення основних фондів, спотворена структура виробництва з низькою часткою предметів споживання.
2). У 1992 році уряд лібералізував ціни, які почали швидко зростати. Невміння уряду тільки підвищувало темпи зростання цін, що призвело до тяжких соціально-економічних наслідків.
3). Висока інфляція, поєднавшись із безпрецедентним падінням обсягів виробництва призвели до гіперстагфляції, яка стала найвідмітнішою рисою вітчизняної економіки у 1992-1995 рр. У 1993 році ІСЦ становив 10 255 %.
4). У вітчизняній економічній літературі досі точиться гостра полеміка стосовно причин гострої інфляції в Україні в 90-х роках. Серед основних з них називають такі:
розвинулась інфляція попиту, пов’язана з надлишковою грошовою масою;
величезний дефіцит державного бюджету, що виникав через прагнення утримати рівень доходів;
зростання витрат виробництва та інфляційні очікування (прискорене витрачання заощаджень);
прискорений перехід Росії у 1993 році до торгівлі енергоносіями за світовими цінами;
зростання попиту на національну валюту (зниження курсу національної валюти);
інфляція стала самоіндукованою.
5). Антиінфляційна програма включала: спроби обмежити емісію грошей, адміністративні методи обмеження темпів зростання цін. У другій половині 1994 року почалася фінансова стабілізація. Основою антиінфляційної політики стало приборкання інфляційних очікувань, успішне проведення грошової реформи.
6). На сучасному етапі темп інфляції залишається помірним. У 2002 році зафіксовано дефляцію: ІСЦ = 99,4%. У 2006 році ІСЦ становив ....
7). За оцінками фахівців, в українській економіці закладено значний інфляційний потенціал: трансформаційний спад, неефективна галузева структура, надмірний рівень монополізації, державний борг і дефіцит бюджету. Для ліквідації інфляційного потенціалу слід провести структурну перебудову національної економіки, стимулювати ринкові відносини.