Тема 7 облік основних засобів та нематеріальних активів План викладу і засвоєння матеріалу:

7.1. Основні засоби та їх оцінка.

7.2. Документальне оформлення наявності та руху основних засо­бів.

7.3. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів.

7.4. Облік надходження та вибуття основних засобів.

7.5. Облік амортизації основних, засобів.

7.6. Особливості обліку нематеріальних активів.

7.7 Типові бухгалтерські проведення з обліку основних засобів та нематеріальних активів.

7.1. Основні засоби та їх оцінка

Облік основних засобів на малих підприємствах здійснюється від­повідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Згідно з ним до основних за­собів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва постачання товарів і послуг, наданих в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного викорис­тання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він до­вший за рік). Бухгалтерський облік основних засобів відображає:

• переоцінку, уцінку, надходження основних засобів, внутрішнє переміщення із цеху до цеху, вибуття, безкоштовну передачу, не­стачу, псування;

• нарахування амортизації основних засобів та їх зносу;

> визначення витрат, пов’язаних з ремонтом і поліпшенням;

>	фінансові результати від реалізації;
>	інформацію для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.
Ознаки групування основних засобів
	—► за галузевою ознакою;
	—► за функціональним призначенням;
	—► за використанням;
	—► за ознакою належності;
	—► за натурально-речовою ознакою.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промис­лові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку.

На кожному малому підприємстві класифікація буде специфічною для певної галузі народного господарства, але вона відрізняється лише за окремими вузько спеціалізованими об’єктами.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на: виробничі і невиробничі.

• Виробничими є ті основні засоби, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва і пов’язані зі створенням конкрет­ного продукту, виконанням робіт і надання послуг.

Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, верстатами, устаткуванням та ін.

• Основні засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, робота яких спрямована па забезпечення соціаль­них і культурно-побутових потреб працівників підприємства, на­зиваються невиробничими.

За використанням основні засоби поділяються на: діючі та не­діючі.

• Діючими є основні засоби, які беруть участь у роботі підпри­ємства на даний час.

# Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв ’язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх у експлуатацію.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби є безпосередньо власністю підприєм­ства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін).

# Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими.

З метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на ба­лансовому, а у орендаря - на позабалансовому рахунку.

За натурально-речовими ознаками до основних засобів відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і обладнання, тран­спортні засоби, інструменти, виробничий інвентар, робочу і продук­тивну худобу, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшен­ня земель та інші.

Види вартості основних засобів: первісна, переоцінена, лік­відаційна, залишкова.

• Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

# Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

• Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших ак­тивів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквіда­ції) необоротних активів після закінчення строку їх корисного ви­користання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

# Залишкова вартість визначається як різниця між первинною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу.

Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знахо­дить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише її залишкова вартість. Залишко­ва вартість об’єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу. Придба­ні (створені), основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт осно­вних засобів.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких ви­трат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих подат­ків);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’­єкт основних засобів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємс­тву);

• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із за­планованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включа­ються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює вартості переданого об’єкта основних засо­бів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює вартості пере­даного об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної ба­лансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортиза­ції, на початок звітного року з віднесенням суми поліпшень на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється поліпшення.

Сума витрат, що пов’язана з поліпшенням об’єктів основних засо­бів, в тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного періоду, в якому такі поліпшення були здійснені.

Витрати на ремонт, що здійснюються для підтримання об’єктів в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутньої економічної вигоди від їх використання, включаються до складу витрат у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітно­го року, в тому звітному періоді, в якому такі витрати були здійснені. Решта витрат на ремонт об’єкта основних засобів збільшує первісну вартість такого об’єкта.

У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду об’єкт не амортизу­ється. У цьому ж порядку відбувається виведення основних засобів із експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі, коли з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких осно­вних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта осно­вних засобів. Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його за­лишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів, групи, основних засобів, до якої належить цей об’єкт.