Тема 8. Індекси
8.1. Суть індексів
За своєю суттю індекс – відносна величина, що характеризує зміну соціально-економічних явищ і процесів в часі, просторі або, порівняно з планом, нормою, стандартом. В цих випадках зіставляються між собою числові значення однойменних показників, що мають однаковий економічний зміст - цін, собівартості, продуктивності праці, що відображається в назві індексів.
За допомогою індексів вирішують такі задачі:
– характеристика загальної зміни складного економічного явища в територіальному порівнянні, динаміці, у порівнянні з нормами, нормативами, планами (зміна продуктивності праці, собівартості, вартості продукції);
– оцінка впливу структурних зрушень на зміну середньої величини;
– виявлення в складному явищі впливу окремих факторів на результативну ознаку (вплив зміни цін, зміни кількості реалізованої продукції на вартість реалізації).
Індексам притаманні аналітичні та синтетичні властивості. З одного боку за допомогою індексів виявляється вплив факторів на зміну певного показника (аналітична властивість), з другого за допомогою індексів здійснюється з'єднання (агрегування) в ціле різнорідних одиниць статистичної сукупності (синтетичні властивості).
8.2. Методологічні принципи побудови індексів
В індексному методі застосовується система умовних позначень для побудови і записування індексів:
а) кількісні (об'ємні) показники:
q – обсяг виготовленої (проданої) продукції в натуральному вираженні;
T – витрати робочого часу або чисельність працюючих;
h – розмір посівної площі.
б) якісні показники:
р – ціна одиниці продукції;
z – собівартість одиниці продукції;
t
– витрати робочого часу на виробництво
продукції (трудомісткість)
;
W
– середній випуск продукції на 1
працівника, або на 1 людино-день, тобто
продуктивність праці (
);
у – врожайність з 1 га.
в) показники, що отримані як добуток якісного і кількісного показників:
p·q – вартість виробленої продукції, або проданого товару (товарооборот);
z·q – собівартість певного виду продукції;
t·q=T - загальні витрати робочого часу на випуск продукції;
W·T – обсяг виготовленої продукції;
Y·h - валовий збір певної культури;
При використанні індексів в динамічних або просторових порівняннях використовують спеціальні позначення.
Дані базисного (з яким порівнюють) періоду позначають знаком «0», а період, який порівнюють (звітний) – «1».
Індекси у вираженні коефіцієнта визначають з точністю 0, 0001.
В індексах є дві величини:
– одну, зміну якої вивчають, називають індексованою;
– другу - постійну називають сумірними (для індексів кількісних показників) або вагою (для індексів якісних показників).
В статистиці використовують різні форми і види індексів.
1. За мірою охоплення елементів сукупності розрізнять індивідуальні та загальні (зведені) індекси.
Індивідуальні індекси позначають буквою і. Так iq – індивідуальний індекс обсягу продукції. Індивідуальні індекси це відносні величини, що характеризують зміну в динаміці одного виду одиниць явища.
Загальні (зведені) індекси позначають буквою І і характеризують динаміку складного явища. Так, Iq – загальний індекс фізичного обсягу продукції.
2. За базою порівняння розрізняють базисні та ланцюгові індекси. В базисних індексах усі періоди порівнюють з одним, взятим за базу, в ланцюгових – кожен наступний період порівнюється з попереднім.
3. За видом об'єкту порівняння розрізняють динамічні, територіальні, та індекси порівняно з планом (нормою, стандартом).
4. Для загальних (зведених) індексів за видом ваги (сумірника) розрізняють індекси з постійними вагами та індекси зі змінними вагами.
5. За формою побудови загальні індекси поділяють на агрегатні та середні індекси.
6. В залежності від змісту, характеру величини, що індексується, розрізняють індекси кількісних (об'ємних) показників (фізичний обсяг продукції), та індекси якісних показників (цін, собівартість).
7. За складом явища розрізняють: індекси постійного (фіксованого ) складу (індекси цін, собівартості, в яких змінюється одна величина). Індекси змінного складу, де змінюється дві і більше величин - індекси вартості продукції, валового збору.