Тема 4. Статистичні показники

4.1.Суть і значення статистичних показників

Третій етап статистичного дослідження полягає в подальшій обробці статистичних таблиць шляхом розрахунку статистичних показників.

Статистичний показник – узагальнююча характеристика явища або процесу, що характеризує всю сукупність одиниць обстеження. З допомогою показників визначається кількісна сторона явища чи процесу, зрозуміло, у поєднанні з якісною стороною.

Якісна сторона зумовлена суттю явищ і відображується назвою показника: врожайність соняшнику, продуктивність праці тощо. Кількісна сторона показника представляється числом з відповідною одиницею виміру для характеристики розміру явища (посівна площа, кількість працівників, капітал фірми).

Показники поділяються на види в залежності від ознак часу, способу їх обчислення, та виконання своїх функцій.

За ознакою часу показники бувають:

– інтервальні, що характеризують явище за певний період часу (місяць, квартал, рік): наприклад, розмір експорту , імпорту.

– моментні, що характеризують явище станом на певний період часу (дату): наприклад, залишок оборотних коштів на початок місяця.

За способом обчислення виділяють первинні та похідні показники. Первинні визначаються шляхом зведення та групування даних і подаються у формі абсолютних величин – обсяг реалізації продукції, валовий прибуток. Похідні показники обчислюються на базі первинних і являють собою середні та відносні показники – середні залишки оборотних коштів, рентабельність реалізованої продукції.

Характерною особливістю первинних показників є адитивність, тобто можливість підсумування. Похідні показники в більшості своїй неадитивні.

Серед похідних показників окрему групу становлять взаємообернені показники – пара характеристик, які існують паралельно і відповідають одному і тому ж явищу (процесу). Це прямий показник x, що змінюється у напрямі зміни явища (наприклад, фондовіддача, матеріаловіддача) та обернений – змінюється у протилежному напрямі (фондомісткість, матеріаломісткість ).

За способом виконання своїх функцій розглядають показники, що показують обсяг явища, його середній рівень, структуру, зміну в часі, у просторі.

В статистиці використовують декілька різновидів статистичних показників:

– абсолютні, відносні, середні величини;

– показники варіації.

4.2. Абсолютні величини

Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов’язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчаються. Вони відображають розміри їх іменованими числами, що являють собою вимірники ознаки. Розрізняють три групи вимірників – натуральні, трудові і вартісні.

Натуральні вимірники відображають притаманні явищам фізичні властивості (міри ваги – кілограм, центнер, тонна; площі – квадратний метр, гектар; часу – година, зміна, доба, декада, місяць, квартал, рік). В разі потреби зводяться воєдино декілька різновидів однієї споживчої вартості при цьому використовуються умовно-натуральні вимірники, для чого вживаються спеціальні коефіцієнти сумірництва. Наприклад, перерахунок натурального палива в умовне здійснюється згідно з калорійним коефіцієнтом. В сільському господарстві різні види кормів перераховують в кормові одиниці.

Трудові вимірники (людино-день, людино-година) використовують при вимірюванні витрат праці на виробництво, для визначення продуктивності праці, трудових ресурсів і раціонального їх використання.

Вартісні вимірники узагальнюють і зіставляють різноманітні явища (грн., тис. грн., млн. грн., млрд. грн.). Їх використовують при обчисленні таких важливих народногосподарських показників як обсяг реалізації продукції, прибуток, інвестиції, активи, капітал тощо.

Абсолютні величини характеризують наявність ресурсів – матеріальних, трудових, фінансових, розміри виробництва, фонди споживання. Багато абсолютних величин представлені у формі балансу (матеріальні баланси), який передбачає розрахунок показника у двох розділах: за джерелами формування і напрямами використання. При цьому визначається як сумарний результат, так і його складові в обох розділах.