Тема 2. Організаційно-методичні основи роботи психологічної служби План

2.1. Основні напрямки та види діяльності практичного психолога.

2.2. Вимоги до оформлення кабінету психолога.

2.3. Планування роботи та звітність практичного психолога.

2.4.Особливості ведення документації практичного психолога.

2.1. Основні види діяльності практичного психолога.

Основні види діяльності практичного психолога в освіті - психодіагностика, психологічне консультування, психокорекційна та розвивальна робота, профілактика, психологічна просвіта.

Слід зауважити, що види діяльності практичного психолога становлять цілісну систему, утворену із взаємопов'язаних компонентів, які розрізняються професійними цілями, поставленими психологом у конкретній ситуації. При цьому результат психологічної допомоги включає як передбачувані, заплановані компоненти, так і побічні. Як правило, внаслідок заходів, здійснених практичним психологом, незалежно від виду його діяльності, виявляється багатокомпонентний ефект. що дозволяє клієнту отримати нові знання (просвітницький ефект), відповісти для себе на питання «Як попередити...?» (профілактичний ефект), «яким я є і можу бути?» (діагностично-прогностичний), «як треба діяти в цій ситуації?» (консультативний), а також виробити у себе нові мотиви, установки, способи поведінки (психокорекційний ефект).

Аналогічно збір інформації про клієнта практичний психолог здійснює не тільки у ситуаціях діагностики, а й у всіх видах своєї роботи.

Вирізняючи види діяльності практичного психолога, слід мати на увазі умовність цього поділу та комплексність отримуваного ефекту психологічної допомоги.

Психологічна діагностика. Психодіагностика - це визначення особливостей психічного розвитку дитини, сформованих певних психологічних якостей, відповідності рівня розвитку вмінь, навичок, особистісних якостей віковим нормам; виявлення психологічних причин труднощів у навчанні й вихованні окремих дітей. Завдання психодіагностики - одержання інформації про індивідуально-психологічні особливості дітей, що була б корисна для них самих і для тих, хто з ними працює, - учителям, вихователям, батькам, складання психологічної характеристики дітей і дорослих людей, що базується на достовірних і надійних даних, отриманих у процесі психологічного дослідження. Засобами психологічної діагностики можуть бути спостереження, бесіда, психологічне тестування.

Процедура діагностичного обстеження передбачає реалізацію трьох етапів:

1. збір даних відповідно до задачі дослідження;

2. обробка та інтерпретація отриманих даних;

3. постановка діагнозу або прогнозу. Підвищити ефективність діагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи:

• добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;

• забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;

• емпатійне ставлення психолога до клієнта;

• всебічність та комплексність діагностики;

• врахування індивідуальних та типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо;

• підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження.

Психологічне консультування. Психологічна консультація призначена для того, щоб допомогти людині самому вирішити виниклу проблему. Консультації шкільним психологом проводяться для вихователів, учителів, учнів, батьків, адміністрації освітньої установи. Вони мажуть бути індивідуальними або груповими.

Вихователі й учителі найчастіше звертаються до психолога з наступних проблем: труднощі в засвоєнні дітьми програми навчання, матеріалу по окремих навчальних предметах, небажання й невміння дітей вчитися, емоційні, особистісні порушення, конфліктні відносини з іншими дітьми й дорослими, неефективність власних педагогічних впливів, проблеми формування дитячого колективу, можливості розширення власних професійних умінь, виявлення й розвиток інтересів, схильностей і здібностей учнів, профорієнтаційна робота зі школярами.

Основні проблеми, по яких звертаються до психолога батьки: як підготувати дітей до школи, відсутність інтересів у дітей, небажання вчитися, погана пам'ять, підвищена неуважність, неорганізованість, агресивність, несамостійність, лінь, підвищена збудливість або. навпаки, боязкість; відношення дитини до дорослого в родині, до сестер і братів; вибір професії.

До шкільного психолога звертаються й самі учні, головним чином з питань своїх взаємин з дорослими й однолітками, самовиховання, професійного й особистісного самовизначення, культури розумової праці й поведінки.

Для забезпечення результативності та ефективності психологічного консультування необхідно дотримуватися таких його принципів:

- принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієнта, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння прийняти клієнта таким, яким він є, не зцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку;

- забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, передбачених законом, про що клієнт попереджається психологом);

- принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги;

- принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення;

- принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Завданням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи;

- розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам.

Психологічна корекція й розвивальна робота. Це робота з усунення відхилень у психічному розвитку учнів, формуванню їх здібностей і особистості. Програми корекції й розвитку звичайно включають психологічну й педагогічну частини. Психологічна частина планується й здійснюється шкільним психологом. Педагогічна частина складається на основі психологічних рекомендацій спільно психологом і вчителем, вихователем, батьками й виконується педагогами й батьками за допомогою шкільного психолога.

Термін «корекція» буквально означає «виправлення».

Психокорекція - це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу.

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також: змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).

Корекції підлягають такі недоліки характеру: підвищена збудливість, гнівливість, конфліктність, підвищена імпульсивність, песимізм, легковажність, упертість, байдужість, неохайність, надмірне прагнення до насолоди, гіпертрофована активність або пасивність, замкненість, хвороблива сором'язливість, схильність до крадіжок, негативізм, схильність до блукання, брехливість тощо.

Психологічна корекція не має своїх специфічних методик, а користується залежно від потреб методами психотерапії, педагогічної психології, педагогіки, медицини.

Психокорекційна робота з дітьми ґрунтується на таких основних принципах:

• Єдність діагностики і корекції. Корекційній роботі передує діагностика. Діагностика сприяє уточненню діагнозу та дозволяє оцінити ефективність колекційної роботи.

• Діяльнісний принцип корекції. Основним засобом корекційно-розвивального впливу є взаємодія дорослого і дитини.

• Принцип наступності. Кожне наступне заняття планується з врахуванням того, що досягнуто дитиною на попередньому. Якщо дитина не зуміла виконати пропоноване завдання, то на наступному занятті пропонують спрощений його варіант.

• Емоційна насиченість занять. Дитина повинна отримувати задоволення від психокорекційних занять.

Основні етапи психокорекції при роботі зі школярами такі:

- діагноз;

- прогноз (передбачення подальшого розвитку: особистості за умов своєчасної корекції та за її відсутності);

- створення психолого-педагогічної корекційної програми. У ній визначається мета, напрямки психокорекції, приблизна кількість занять, їх періодичність, тривалість занять; перераховуються прийоми та методи, які будуть використовуватися. І обов'язковою є наявність у корекційній програмі психологічної та педагогічної частини, здійснення останньої відбувається під контролем психолога: виконання психокорекційної програми; аналіз її ефективності.

Психологічна профілактика. Психопрофілактика - сукупність прийомів і способів формування стійкості до життєвих труднощів, негативного відношення до антисоціальних явищ і асоціальної поведінки. Психопрофілактика включає: своєчасне попередження впливів, негативні властивості яких найчастіше просто не усвідомлюються або про присутність яких люди просто не здогадуються, з орієнтацією на «фактори ризику», здатні викликати негативні зміни в поведінці й стані людей. У певних видах профілактики потребують всі люди. Під профілактикою мають на увазі й усунення причин, що можуть викликати негативні зміни або попередження можливих наслідків.

Профілактика - дія, націлена на досягнення бажаного результату з установкою на виявлення й виключення причин (створення можливостей того, щоб люди самі могли подбати про свій стан).

Профілактика - це сукупність попереджувальних заходів. Психологічна профілактика - це робота психолога, спрямована на попередження виникнення яких-небудь труднощів, проблем у житті дітей, учителів, батьків, шкільного колективу в цілому.

Для цього психолог:

- розробляє розвиваючі програми й проводить розвиваючі заняття з дітьми;

- виявляє психологічні особливості дитини, які можуть у майбутньому обумовити певні складності в її інтелектуальному й особистісному розвитку;

- стежить за дотриманням у дитячому садку, школі психологічних умов навчання й виховання, необхідних для нормального психічного розвитку дітей;

- попереджає можливі ускладнення в психічному розвитку дітей, пов'язані з їхнім переходом на наступний віковий щабель;

- піклується про створення сприятливого психологічного клімату в дитячій освітній установі.

Основними формами психопрофілактичної роботи є: лекції, бесіди, семінари, тренінгові заняття, «телефон довіри», «пошта довіри», психолого-педагогічні консиліуми, індивідуальне та групове консультування, анкетування, випуск інформаційних бюлетенів, довідників для молоді тощо.

Психопрофілактичну роботу з метою попередження варто починати тоді, коли проблем ще немає.

Психологічна просвіта. Одним з видів діяльності практичного психолога, в якій сфері він би не працював, є просвітницька робота, Необхідність такого виду роботи викликана тим, що впродовж; тривалого періоду штучно стримувалися розвиток і поширення психологічних знань взагалі і психологічної допомоги зокрема, в суспільстві існує дефіцит психологічних знань, в учасників освітнього процесу часто відсутня психологічна культура..

Вихователі, учителі нерідко мають у своєму розпорядженні досить одноманітні відомості про психологічні особливості своїх вихованців, учнів. Те ж саме можна сказати й про багатьох батьків, які не приділяють досить увагу вивченню психолого-педагогічної літератури. У педагогічних колективах і в родинах нерідко виникають конфлікти, причина яких - у невмінні й небажанні прислухатися один до одного, зрозуміти, поступитися, поспівчувати. Тому практичному психологу дуже важливо прилучати до психологічних знань.

Підвищувати рівень психологічної культури всіх тих людей, які працюють із дітьми, а також самих дітей.

Форми просвітницької діяльності обираються залежно специфіки сфери функціонування психологічної служби і включають: лекції та виступи на семінарах та педрадах, бесіди, консультації, методичні листи та рекомендації, виступи у пресі, тренінги, «круглі столи», виставки літератури, уроки психології, диспути, виступи психологів на радіо та телебаченні тощо.

У конкретній ситуації навчального закладу один вид роботи може стати головним залежно від тієї проблеми, що вирішує шкільний психолог.

Робота шкільного психолога відбувається у декількох напрямках, серед них:

1. Робота з дітьми - робота з обдарованими та встигаючими дітьми, учнями з девіантною поведінкою, індивідуальне консультування, психодіагностичні дослідження, психокорекційні заняття, профорієнтаційна робота.

2. Робота з учителями - проведення психологічних тренінгів, виступи на педрадах, участь у «круглих столах», робота з молодими педагогами, психологічна просвіта педагогів та адміністрації, розробка рекомендацій щодо оптимізації навчально-виховного процесу.

3. Робота з батьками - виступи на батьківських зборах, спільні тренінги для батьків та дітей,

Індивідуальне консультування, психодіагностика, вивчення домашніх умов школярів, забезпечення зв'язку батьки - учень - учитель», психологічна просвіта сімейного виховання.

Психологи, що працюють при відділах освіти, виконують наступні види діяльності:

• організують цикли лекцій для вчителів і батьків з метою підвищення їхньої психологічної культури;

• проводять консультації для вчителів, батьків по психологічних проблемах, що їх цікавлять, і надають інформаційну допомогу;

• допомагають у підготовці й проведенні психолого - педагогічних консиліумів в окремих школах;

• організують постійно діючі семінари для вчителів району по дитячій і педагогічної психології, психології особистості й міжособистісних відносин:

• створюють психологічний «актив» із числа учителів шкіл району;

• беруть участь у визначенні рівня готовності дітей до навчання у школі при наборах у перші класи;

• здійснюють поглиблену роботу в якому-небудь класі для того, щоб допомогти класному керівникові у виявленні конкретних причин неуспішності й недисциплінованості.

Робота районного психологічного центра виявляється корисною формою психологічної служби, особливо в умовах, коли забезпечити психологами всі школи важко.