3 Принципи розміщення суспільного виробництва

На основі пізнання законів і закономірностей розробляються принципи РПС та розвитку економіки регіонів.

Принципи - це сукупність головних ідей та вихідних положень, що формують першооснову РПС. Це також правила господарської діяльності та управління економіко, які повністю ґрунтуються на закономірностях РПС.

Основні принципи РПС:

1. Принцип раціонального розміщення виробництва. Суть цього принципу полягає в тому, щоб під час розміщення об’єктів досягалась висока ефективність народного господарства. Раціональне розміщення виробництва передбачає:

• наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії і води;- - - наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів;

• наближення масового виробництва малотранспортабельної продукції до місць її споживання;

• уникнення зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший;

• обмеження надмірної концентрації промисловості у великих містах, переважне розміщення нових промислових об’єктів у малих і середніх містах;

• охорона природи і забезпечення комфортних екологічних умов проживання населення.

2. Принцип комплексного розміщення виробництва. Згідно з цим принципом розміщення об’єктів передбачає:

• комплексне використання природних ресурсів та відходів їх переробки;

• раціональне використання трудових ресурсів різних вікових груп чоловічої і жіночої статі;

• встановлення ефективних виробничих зв’язків між підприємствами;

• створення єдиної виробничої і соціальної інфраструктури з метою обслуговування локальних виробничих комплексів та населених пунктів.

3. Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва. Передбачає дотримання збалансованості між виробничими потужностями і обсягом виробництва, з одного боку, і наявністю сировинних, паливно- енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів регіону - з другого; дотримання пропорційності між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими, між добувною і обробною ланками виробництва, а також між виробничою та соціальною сферами.

4. Принцип внутрішньодержавного та міжнародного поділу праці. Країна і регіони повинні розвивати ті галузі виробництва, для яких складаються найкращі умови: затрати праці є найнижчими і навколишньому природному середовищу завдається мінімальна шкода, а їх продукція є конкурентоспроможною і користується постійним попитом на міжнародному та внутрішньому державному ринках.

5. Принцип обмеженого центризму. Передбачається створення умов для розвитку ПС у регіоні з метою підвищення рівня його соціально- економічного розвитку. Однак, розвиток кожного регіону не повинен вступати у суперечність з державною регіональною політикою, яка розробляється з урахуванням загальнодержавних інтересів, що є пріоритетними.

6. Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів ат областей. Передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що характеризують кінцеву результативність їх господарської діяльності (наприклад, валова додаткова вартість на душу населення). Реалізація цього принципу ґрунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації виробництва.

7. Принцип забезпечення екологічної рівноваги. Передбачає формування екологобезпечного типу господарства, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регіону. Під час вибору можливих варіантів розміщення виробництва перевага надається тим з них, які не створюють екологічної напруженості на певній території.