Риси філософського мислення[ред. • ред. Код]
«Мислитель», Огюст Роден, 1888 рік
Філософське мислення характеризується такими ознаками:
гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття;
постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору;
окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, але й такою, якою має бути;
є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням і думкою про якусь реальність;
філософське мислення постає внутрішньопов'язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим;
прагне поставити і розв'язати граничні, абсолютні проблеми людського буття.
Зазначені риси філософського мислення обумовлені тим, що саме у філософії та за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себевідповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. Тобто тією мірою, якою людина здатна на сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тією мірою, якою вона просякнута рішучістю пройти усю можливу дистанцію розумового прояснення своєї життєвої ситуації, — саме тією мірою вона філософствує або постаєфілософом.
Філософія в культурі[ред. • ред. Код]
Філософія займала і займає важливе місце в культурі людства — всіх матеріальних та духових продуктів і цінностей, створених людьми, на відміну від природи, що виникає й існує без стороннього втручання. Стародавні греки виділяли три розділи культури:
пов'язаний з істиною — предмет науки;
пов'язаний з красою — предмет мистецтва;
пов'язаний з визначенням добра і зла — предмет філософії.
Філософію Арістотель ділить на три галузі:
Теоретичну — про буття, називаючи її «першою філософією», наукою про перші причини та начала. Метою її є знання заради знання.
Практичну — про діяльність людини. Метою практичної філософії є знання заради діяльності.
Поетичну, або творчу, метою якої є знання заради творчості.
Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво приділяють суттєву вагу людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення у глибини процесів дійсності.