Структура за сферами реальності[ред. • ред. Код]
філософія природи, світу і космосу:
онтологія
натурфілософія
космологія
філософія суспільства та суспільної історії:
соціологія
соціальна філософія
філософія історії
культурологія
етнофілософія
філософія людини з її особливостями, здібностями і властивостями:
філософська антропологія
антропософія
структурна антропологія
соціобіологія
філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів:
логіка
гносеологія
етика
естетика
філософія релігії
філософія права
історія філософії
ноологія
Предмет філософії[ред. • ред. Код]
«Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?», Поль Гоген, 1897 рік
На відміну від окремих наук, що вивчають лише деякі області дійсності, предмет філософії охоплює найзагальніші риси дійсності, основи буття і пізнання, що вивчаються не безпосередньо, а через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї існуючої культури, її світоглядних структур. Таким чином філософія — раціональна самосвідомість людства, наслідок його прагнення збагнути глибинні основи буття і місце людини у світі.
Давньогрецький філософ Кратет Фіванський зазначав:
-
«Філософія важливіша від дихання, бо значно важливіше добре жити, чому навчає філософія, ніж просто жити, що залежить від дихання.»
Німецький філософ 19 століття Георг Вільгельм Фрідріх Гегель так визначав предмет філософії:
-
Філософія є наукою про причини, або [наукою] про «чому?»
Філософія покликана тримати увесь час у полі уваги та в актуальному стані всі основні виявлення людини як людини, із чим пов'язані особливості її предмету:
історична змінність, оскільки історично змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини;
уся історія філософії фактично входить в окреслення її предмету, оскільки лише за такої умови ми здатні окреслити «топографію» людськості;
філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої самоідентифікації.
Функції філософії[ред. • ред. Код]
Серед основних функцій філософії, що мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення, традиційно виділяють:
світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей;
пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань;
логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах;
соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;
критична — проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу;
виховна — філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.