1. Исаев Д.Н. Эмоциональный стресс, психосоматические и соматопсихические расстройства у детей. – СПб: Речь, 2005. – 400 с.

2. Исаев д.Н. Детская медицинская психология. – сПб., 2004.

3. Лангмейер и., Матейчик з. Психическая депривация в детском возрасте. – Прага: Авиценум, 1984. – 335 c.

4. Трифонова Е.А., Герасимова Л.А. Клинико-психологический аспект адаптации к условиям стационара у детей младшего школьного возраста [Электронный ресурс] // Клиническая и медицинская психология: исследования, обучение, практика: электрон. науч. журн. – 2013. – N 2 (2). – URL: http://medpsy.ru/climp.

Теми рефератів:

1. Поради батькам хворих дітей перед візитом до лікаря.

2. Роль обіймів у дитячій клінічній психології.

3. Психосоматичні розлади дітей раннього віку (молодшого шкільного віку, підлітків).

4. Психологічні особливості та соціальна ситуація розвитку дітей, які часто хворіють.

1. Багатофакторна модель хвороби. Поняття про внутрішню картину хвороби та її складові.

Хвороба – це нездатність адаптативних механізмів індивіда забезпечити фізичний та емоційний баланс, що призводить до змін у фізіологічному, психосоціальному та духовному станах, а внаслідок цього – до зниження можливостей і тривалості життя. Баланс – це рівновага психологічних, соціально-культурних, інтелектуальних та душевних потреб людини (Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П. та ін.).

Психічні фактори мають дуже велике значення при соматичних захворюваннях. Хвороба вражає дитину не тільки фізично, вона завдає шкоди всьому духовному світу дитини. Фізичний і психічний фактор утворюють неподільну органічну єдність, створюючи передумови до виникнення психосоматичних захворювань.

На сьогодні збільшується кількість психосоматичних захворювань у дітей та підлітків, що досягає 40-70%. Походження психосоматичних розладів медицина та психологія дитячого віку пояснює поєднанням соціальних, психологічних та біологічних чинників, що входять у багатофакторну модель хвороби у дітей. Тому для ефективної професійної діяльності медика та клінічного психолога важливим є вивчення психосоціальних чинників та врахування їх дії на розвиток захворювання.

Зазначимо, що хронічні захворювання протікають тривало і пов'язані з перебудовою усього життя людини. Гострі захворювання короткочасні і не завжди мають фатальне значення для реорганізації життя людини. Вони можуть вплинути на життя людини тільки своїми наслідками. Наприклад, травма може змінити будову тіла людини: вплив на тіло було короткочасним, а наслідки його можуть вплинути на все життя. Людина, яка хвора нирковою недостатністю або має хворобу серця, відчуває себе зовсім інакше по тих наслідках, які викликає у нього хвороба.

Хвороба як страждання людини має як соціальний, так і індивідуальний зміст.

Індивідуальний зміст хвороби пов'язаний з можливістю переносити страждання, з можливістю встановлювати відносини з іншими людьми з приводу пережитого страждання. Таким чином, на рівні індивідуального хвороба пов'язана з встановленням міжособистісних відносин і ставленням до самого себе. Якість цих відносин визначатиметься співвідношенням внутрішньої картини здоров'я та внутрішньої картини хвороби, які існують як в індивідуальному житті людини, так і транслюються у міжособистісних відносинах як уявлення про тілесність, як уявлення про символічні функції тіла, що об'єднує людей однієї культури або конкретної ситуації спільної діяльності.

Соціальний зміст хвороби пов'язаний з необхідністю для інших людей, які не є носіями хвороби, піклуватися про хворого, тобто як би розподіляти між собою і хворою людиною ступінь відповідальності за характер і перебіг її хвороби, за життя людини, що переживає страждання. Лікування хвороби як порятунок від страждання може бути предметом взаємодії різних людей, як самого хворого, так і інших людей, у професійні обов'язки яких входить полегшення страждань. Це можуть бути лікарі, соціальні працівники, психологи, наукові співробітники, зайняті розробкою медичних проблем, або представники промисловості, які випускають медтехніку або предмети гігієни та догляду за хворими.

Таким чином, соціальна турбота, соціальна увага до хвороби може стати змістом власних переживань, так як в особі представників цих професій прямо або опосередковано (через продукти їх діяльності) людина отримує соціальну увагу, завдяки яким з нього знімається той ступінь відповідальності за перебіг хвороби, яку він не може нести сам.

Аналіз тих психічних змін, які пов'язані з хворобою, показує, що їх зміст визначається співвідношеннями внутрішньої картини здоров'я людини і його внутрішньої картини хвороби, яка буде функціонувати в різні періоди його хвороби, в різних видах захворювання.

Лікуючи хвору дитину, важливо звертати увагу на особистість дитини, а не тільки на її симптоми хвороби. Р.Лурія, у 1935 р. створивши поняття «внутрішня картина хвороби» (ВКХ), мав на увазі «все те, що відчуває і переживає хворий, всю масу відчуттів, не тільки місцевих хворобливих, але його загальне самопочуття, самоспостереження, уявлення про свою хворобу, про її причини, все те, що зв’язано для хворого з приходом його до лікаря – весь той великий внутрішній світ хворого, який складається із складних поєднань сприймання та відчуття, емоцій, конфліктів, психологічних переживань і травм».

Дослідження внутрішньої картини хвороби, що здійснювалися у вітчизняній і зарубіжній психології, показують, що вона як механізм ієрархії тих мотивів і цінностей, які реалізує людина, істотно залежить від того ідеалу здоров'я, на який вона орієнтується.

Стан здоров'я дитини впливає на розвиток його особистості. При психологічної корекції негативних особливостей особистості розвитку хворих дітей необхідно знати і враховувати специфіку можливих відхилень при наявності захворювань. ВКХ залежить від структури особистості, глибини усвідомлення та переживання хвороби. Усвідомлення хвороби є частиною самосвідомості особистості і залежить від життєвої ситуації, соціального середовища, інтелекту, емоцій, сили нервової системи, віку, тощо. На думку Д.М.Ісаєва, вивчення внутрішньої картини хвороби – найкращий шлях до оцінки психосоматичної ситуації, що виникає у результаті взаємодії особистості хворого та середовища. ВКХ як позитивно, так і негативно впливає на прояви та лікування хвороби, на бажання гратися (у дошкільників), успішність у школі, стосунки в сім’ї та з друзями тощо.

Складові ВКХ:

1. Рівень інтелектуального функціонування.

2. Знання про здоров’я, внутрішні органи, хворобу, лікування.

3. Розуміння універсальності і незворотності смерті.

4. Досвід життя і перенесених захворювань.

5. Особливості емоційного реагування.

6. Статева приналежність.

7. Ставлення батьків до захворювання.

8. Вплив медперсоналу.

9. Об’єктивні прояви хвороби.

10. Інші стресори.

Див. Д.Н.Исаев. Детская медицинская психология. – СПб.,2004. С.116-125.

Зазначимо, що у дітей до 6–річного віку досить часто спостерігаються фантастичні уявлення, навіяні переживанням страху. Найчастіше це спостерігається у дітей, яких лякали лікарем, уколами, або сварили чи били батьки. Такі діти сприймають хворобу як наслідок провини, а лікування – як покарання. Варто пам‘ятати, що майже всі діти набагато краще сприймають уколи в руку, ніж у сідницю, оскільки остання нагадує їм про покарання та побої. Значно чутливіші діти і до всіх маніпуляцій, пов‘язаних з прямою кишкою (операції, клізми).