2. Специфіка роботи клінічного психолога на стаціонарному відділенні.

1. Призначення консультації психолога майже завжди виходить від лікуючого лікаря, але не від самої дитини чи її батьків. Такі умови зустрічі психолога з пацієнтом пов'язані як з особливостями організації роботи в лікувальному закладі, так і з недостатньою поінформованістю і мотивацією дітей і батьків. Це створює певні складності в роботі. Так, консультація може сприйматися як регулююча, контролююча або навіть караюча міра, викликати негативні переживання, що ускладнює створення довірчого контакту між психологом і дитиною. 2. Взаємодіючи з дитиною і батьками, психолог виходить із професійного етичного кодексу, однак в лікувальному процесі часто зустрічаються випадки, коли лікарі та медичний персонал вільно оперують конфіденційною інформацією, отриманою психологом. У діяльності клінічного психолога в стаціонарі необхідно приділяти серйозну увагу відповідальності та наслідкам використання медичним персоналом психологічних відомостей про пацієнтів, проводити роботу щодо створення спільного розуміння важливості дотримання етичних норм у процесі лікування. 3. Робота клінічного психолога в умовах стаціонару обмежена часом госпіталізації дитини, під лаштована під правила внутрішнього розпорядку дитячої лікарні та розклад лікувальних процедур. Час госпіталізації може бути різним (від декількох днів до декількох місяців), що визначає форму, зміст і формат психологічної роботи (кількість, частоту і тривалість зустрічей) і, в цілому, мету і результати психологічного супроводу лікувального процесу.

4. Особливість роботи клінічного психолога в дитячій соматичної лікарні висуває певні вимоги до його кваліфікації. Поряд з підготовкою в галузі клінічної психології, він повинен бути орієнтований в специфіці педіатричних захворювань, медичного обстеження і проведених дітям лікувальних процедур, у питаннях соціального і юридичного супроводу хворої дитини і сім'ї. 5. В існуючій системі стандартів медичної допомоги дітям в багатопрофільному стаціонарі відсутня частина, що стосується роботи клінічного психолога. У такій ситуації включення психолога в лікувальний процес найчастіше залежить не стільки від потреби пацієнта та членів його сім'ї у психологічній допомозі, скільки від суб'єктивного ставлення адміністрації установи та конкретного лікаря до його ролі і від розуміння ними сенсу його роботи. Пов'язана з цим невизначеність положення психолога в лікарні може негативно позначатися на його професійної мотивації, ідентичності, задоволеності роботою і, в цілому, на ефективності його діяльності.

Тема 2. Психологія хворої дитини, яка перебуває на стаціонарному лікуванні в лпз.

1. Багатофакторна модель хвороби. Поняття про внутрішню картину хвороби та її складові.

2. Особливості адаптації хворої дитини до умов лікарні. Види реакцій на госпіталізацію. Типи та стадії адаптації дитини до стаціонарного лікування в ЛПЗ.

3. Чинники адаптації дітей до стаціонарного лікування в ЛПЗ.

4. Психологічні наслідки перебування дитини на стаціонарному лікуванні. Поняття про синдром набутої безпорадності (госпіталізм).

5. Шляхи пом’якшення негативних реакцій на госпіталізацію.

Література: