2. Особливості психологічного супроводу перебування дітей у стаціонарному відділенні лпз.

Супровід – це «підтримка розвитку реакцій, процесів і станів особистості».

Супровід розглядається як багатовимірний процес, зосереджений на позитивних сторонах, перевагах особистості; як процес, що сприяє розвитку віри у себе, як можливість підвищення резистентності особистості до дестабілізуючих зовнішніх та внутрішніх факторів. Це спосіб діяльності, що призначений для сприяння людині у вирішені широкого спектру життєвих проблем.

Методологічний аналіз дозволяє стверджувати, що на сьогоднішній день психологічний супровід - це особлива форма здійснення пролонгованої соціальної та психологічної допомоги. На відміну від корекції супровід передбачає не «виправлення недоліків і переробку», а пошук прихованих ресурсів розвитку дитини та її сім'ї, опору на її власні можливості і створення на цій основі психологічних умов для відновлення зв'язків із зовнішнім світом.

Як основні характеристики психологічного супроводу виступають його процесуальність, пролонгованість, недирективність, заглибленість в реальне повсякденне життя дитини та сім'ї, особливі відносини між учасниками цього процесу, що в психоаналізі називається «позитивний перенос».

Принципи психологічного супроводу дітей:

1. Гуманне ставлення.

2. Віра в сили дитини і приховані ресурси.

3. Кваліфікована допомога і підтримка природного розвитку.

Отже, психологічний супровід - це по-перше, один з видів соціального патронажу як цілісної та комплексної системи соціального підтримки та психологічної допомоги, що здійснюється в рамках діяльності соціально-психологічних служб; по-друге, інтегративна технологія, мета якої - створення умов для відновлення потенціалу розвитку і саморозвитку дитини та її сім'ї; по-третє, процес особливого роду життєвих відносин між супроводжуючим і тими, хто потребує допомоги.

Результатом психологічного супроводу особистості в процесі адаптації до умов стаціонару ЛПЗ стає нова якість - адаптивність, тобто здатність самостійно досягати відносної рівноваги у відносинах з собою та оточуючими.

Розробка програм психологічного супроводу спрямованих на: - Зниження напруженості психологічних переживань (психологічного стресу, гострої психологічної травми) і попередження виникнення віддалених психологічних наслідків (наприклад, посттравматичного стресового розладу) як

у дитини, так і батьків і членів їх сімей; - Підвищення адаптації дітей (а також батьків та сім'ї) до умов перебування в лікарні і особливостей медичного втручання при різних захворюваннях; - Досягнення співробітництва (комплайенса) у лікуванні з боку всіх учасників лікувального процесу (лікаря, дитини, батьків); - Своєчасне виявлення порушень психічного розвитку дитини внаслідок захворювання, важкої сімейної та життєвій ситуації, умов перебування в стаціонарі, та / або попередження виникнення можливих порушень; - Виявлення психологічних і соціально-економічних чинників, що сприяють виникненню захворювання та / або погіршують його перебіг і призводять до зниження ефективності лікування, реабілітації та психологічного супроводу.