2. Основні напрямки діяльності клінічного психолога в дитячих лпз.

Напрямки діяльності психологічної служби визначаються потребами стаціонару у зв'язку з його профілем і специфікою діяльності.

Виділяють основні напрямки діяльності клінічного (медичного) психолога на різних відділеннях дитячого багатопрофільного стаціонару. Виявлення психологічних причин захворювання Психологічна діагностика у випадках цілого ряду захворювань (шлунково-кишкового тракту, легенів, серцево-судинної системи, алергічних, неврологічних та ін.) дозволяє виявити психологічні та соціальні чинники виникнення соматичних порушень. Міждисциплінарна взаємодія психолога і лікарів (педіатра, невролога та ін.) підвищує точність диференційної діагностики, робить можливою розробку і здійснення комплексного медико-психологічного підходу до лікування захворювання і, в цілому, підвищує ефективність лікування дитини. Кризова (екстрена) психологічна допомога Труднощі самого захворювання і лікування, зміни в умовах життя дитини і всієї сім'ї внаслідок виявлення важкого (можливо невиліковного) захворювання створюють стресову ситуацію, необхідність адаптації маленьких пацієнтів та їхніх батьків до нових умов життя з проведенням тривалого часу в лікарні. Кризова (екстрена) психологічна допомога може бути потрібна у будь-якому відділенні лікарні, як пацієнтам-дітям, так і батькам та іншим родичам. Вона спрямована на емоційну підтримку, переробку дитиною і батьками інформації про медичної проблеми, прийняття ситуації і, в цілому, зниження емоційної напруги, досягнення співробітництва з лікарем у лікуванні, створення умов для оптимального психічного функціонування і розвитку хворої дитини в умовах стаціонару. Своєчасне виявлення і попередження порушень розвитку дитини внаслідок перенесеного захворювання і лікування Перенесене дитиною захворювання може привести надалі до порушень її фізичного, інтелектуального і / або особистісного розвитку, що пов'язано з змінами фізіологічного функціонування організму, а також з негативними наслідками можливих порушень відносин з близьким, однолітками і тривалої госпітальної депривації. Психологічний супровід дитини в процесі лікування дозволяє своєчасно виявити проблеми в розвитку як у традиційній для психологічної роботи групі дітей дошкільного та шкільного віку з опікової травмою, з онкогематологічними та іншими хронічними захворюваннями, так і в групі пацієнтів раннього віку. Клінічна робота в таких випадках повинна бути доповнена проведенням психологічних досліджень, які спрямовані на вивчення того, які саме порушення розвитку виникають при тій чи іншій патології, і дозволяють створити науково обґрунтовані програми психологічного супроводу розвитку дитини. Психологічна допомога батькам У ситуації важкої хвороби дитини близькі дорослі переживають стресовий стан і часто потребують психологічної допомоги. Відомо, що емоційний стан дитини пов'язаний із станом матері, характером її взаємодії з ним, особливостями прояву чутливості, чуйності і, в цілому, здатності адекватно задовільняти потреби дитини. У випадках, коли однією з причин захворювання є психологічне неблагополуччя в сімейній, шкільній чи іншій життєвій ситуації дитини, виникає необхідність зустрічі з батьками та проведення сімейного консультування. Взаємодія психолога з медичним персоналом Працюючи з пацієнтами, клінічний психолог вступає в тісну взаємодію з лікуючим лікарем і медичними сестрами, надає лікареві інформацію про психологічні особливості хворого, його соціального оточення. Спільне ведення випадку з боку лікаря і психолога підвищує ефективність лікування дитини. Участь психолога в лікувальному процесі, в ряді випадків, допомагає вирішувати конфліктні ситуації, які можуть виникнути між пацієнтом (батьками) і медичним персоналом. Крім того, працюючи в багатопрофільному стаціонарі, клінічний психолог повинен бути готовий до вирішення психологічних питань, що виникають у лікарів і медсестер у зв'язку із здійсненням професійної діяльності.

Науково-освітня робота