46) Поняття суверенітету та його види

Сувереніте́т — це виключне право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого.

Розділяють три види суверенітету:

• державний;

• народний;

• національний.

Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет. Формальний суверенітет юридично і політично проголошений, а фактично, в силу поширення на нього впливу інших держав, які диктують свою волю, не здійснюється.

Частково обмежений суверенітет може бути добровільним і примусовим. Змушене обмеження може мати місце щодо переможених у війні держав з боку держави-переможниці. Добровільне обмеження суверенітету може допускатися самою державою за взаємною згодою з іншими державами заради досягнення певних цілей. Поряд із суверенітетом держави існує суверенітет народу і нації. Перший означає верховенство народу у вирішенні корінних питань організації свого життя. Другий визначає повновладдя нації, її можливість і придатність визначати характер свого життя, здійснювати своє право на самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійної держави.

Найчастіше суверенітет розглядається відносно держав як основний принцип міжнародних правовідносин та істотна ознака сучасної держави в міжнародному праві і визначається як «повнота влади», незалежність держави від інших держав чи міжнародних об'єднань, що виявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без стороннього втручання.

Джерелом і носієм суверенних прав — сувереном — може бути абсолютний монарх чи диктатор (наприклад, за абсолютизму), а в демократичних країнах — народ (так званий, народний Суверенітет). У тоталітарних державах суверенітет права здійснює керівна партія. Васалітет, протекторат чи вхід однієї держави у тісні об'єднання з іншими призводять до обмеження Суверенітету чи його повної втрати.

47) Народовладдя в Україні та форми його здійснення референдум та його види.

Було, дивись питання №45.

48) Виборче право та виборча система в Україні.

Ви́борче право — система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави й місцевого самоврядування.

Розрізняють:

-активне виборче право(право обирати)

-пасивне виборче право(право бути обраним)

Виборча система-це система суспільних відносин пов’язаних з формуванням представницьких органів шляхом виборів

Види виборів:

1.мажоритарні-голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним виходячи з кількості голосів(характерно для держав де є двопартійність)

2.пропорційна-голосування за списки кандидатів від конкретної політичної партії(характерно для держав з багатопартійною системою)

3.змішана-комбінація двох вище згадуваних систем(Характерна для нас))))

49) Конституційні права, свободи та обов’язки, гарантії їх здійснення.

Види конституційних прав і свобод:

Особисті (громадянські) права та свободи надають суб'єктам можливості вільно розпоряджатися собою й забезпечувати свободу від втручання держави у сферу відносин, які перебувають за межами обов'язків суб'єкта перед державою.

- право на життя, право захищати від протиправних посягань як своє життя та здоров'я, так і життя та здоров'я інших людей (ст. 27);

- право на повагу до своєї гідності (ст. 28);

- право на свободу та особисту недоторканність, право невідкладно знати про мотиви свого арешту чи затримання, захищати себе особисто і користуватися правовою допомогою захисника з моменту затримання, оскаржити своє затримання в суді (ст. 29);

- недоторканність житла (ст. 30);

- таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- право на невтручання в особисте життя, право громадян України знайомитися з інформацією про себе, наявну в державних і недержавних установах та організаціях, на спростування недостовірної інформації про себе та членів своєї сім'ї, на відшкодування матеріальної й моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32);

- свободу пересування, вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України, право громадян України в будь-який час повернутися в Україну (ст. 33);

- право на свободу світогляду й віросповідання (ст. 35);

- на охорону здоров'я, медичну допомогу, медичне страхування (ст. 49);

- на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50);

- право на вільне за взаємною згодою укладання шлюбу та рівноправ'я подружжя (ст. 51);

- право на захист у суді (ст. 63);

- право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням (ст. 62).

Політичні права та свободи, закріплені в Конституції України, надають суб'єктам можливості для участі в управлінні справами держави й суспільства і передбачають:

- право громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах;

- вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування;

- право доступу до державної служби та до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38);

- право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

- право вільно збирати, зберігати, використовувати й у будь-який спосіб поширювати інформацію (ст. 34);

- на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (ст. 36);

- збиратися мирно, без зброї, й проводити мітинги, походи й демонстрації (ст. 39);

- направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх посадових і службових осіб (ст. 40).

Економічні права спрямовані на забезпечення суб'єктам можливостей для участі в соціально-економічних відносинах і передбачають:

- право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю;

- право громадян користуватися для задоволення своїх потреб об'єктами державної та комунальної власності (ст. 41);

- право на підприємницьку діяльність (ст. 42);

- на працю, на належні, безпечні і здорові її умови, на не нижчу від визначеної законом заробітну плату і своєчасне її одержання (ст. 43);

- на страйк (ст. 44);

- на відпочинок (ст. 45);

- на соціальний захист (ст. 46);

- на житло (ст. 48).

Культурні права - надають можливості для задоволення культурних і духовних потреб, а саме:

- право на освіту, у тому числі безоплатну вищу в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі;

- на навчання рідною мовою громадян, які належать до національних меншин (ст. 53);

- на свободу літературної, художньої й технічної творчості, право на результати своєї інтелектуальної творчої діяльності.

Рада Європи відзначає Україну як "еталонну" державу у сфері таких прав: право на свободу пересування і вибору місця проживання (ст. 33); відсутність переслідувань і дискримінації (ст. 24) громадян за ознаками раси, статі, етнічного походження, віросповідання, переконань або соціального походження а також забезпечення державою свободи совісті (ст. 35) і міжнаціонального миру.

Серед закріплених у Конституції гарантій прав людини й громадянина слід підкреслити такі:

- нечинність законів та інших нормативних актів про права та обов'язки громадян, якщо їх положення не доведені до відома населення в установленому порядку (ст. 57);

- можливість одержувати правову допомогу, у тому числі й безоплатну (ст. 59);

- особа не зобов'язана доводити свою невинуватість у вчиненні злочину й не може бути обвинувачена й піддана кримінальному покаранню, якщо її вина не доведена в законному порядку і не встановлена вироком суду (ст. 62);

- недопустимо двічі притягати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61) та ін.

Конкретизація вказаних та інших конституційних гарантій прав і свобод людини й громадянина здійснюється в поточному законодавстві та в підзаконних нормативно-правових актах.

Обов'язки людини та громадянина - певна міра суспільно необхідної поведінки суб'єктів:

- кожен, хто законно перебуває на території України, зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції й законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68);

- кожен зобов'язаний сплачувати встановлені податки і збори (ст. 67); обов'язок кожного - не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині й відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66);

- обов'язок громадян України - захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи (ст. 65).

Невиконання чи несумлінне виконання конституційних обов'язків має наслідком юридичну відповідальність, вид і міра якої визначається у відповідних законах.