26) Порівняйте: Правова система і система права

Якщо зовнішнім проявом права є система його джерел, то внутрішня будова права визначається як його система. У юридичній науці існують на перший погляд схожі категорії «правова система» та «система права», хоча з точки зору змісту, ці категорії мають суттєві відмінності.

Правова система — це сукупність наступних складових: юридичних норм, принципів, інститутів, правових установок, правових поглядів, гіпотез, ідей, правової культури, тобто сукупність узгоджених і пов'язаних юридичних засобів, за допомогою яких держава справляє нормативний вплив на суспільні відносини. Таким чином правова система охоплює нормативну, організаційну, концептуальну, культурну сторони правової реальності.

Обумовлена об'єктивними закономірностями розвитку держави й суспільства правова система відіграє провідне місце при характеристиці права, стану законодавства тощо. Структура правової системи - це її внутрішня будова, яка характеризується єдністю, цілісністю та взаємозв'язком складових елементів.

Система права, на відміну від правової системи, є сукупністю впорядкованих і взаємоузгоджених між собою норм права, які характеризують його внутрішню будову, складовим елементом правової системи.

Серед ознак, що характеризують систему права необхідно виділити наступні:

— це обумовлена об'єктивним розвитком суспільних відносин внутрішня структура права;

— дієвий нормативний регулятор, здатний здійснювати багатосторонній вплив на суспільні відносини;

— зміст характеризується цілісністю й структурованістю взаємопов'язаних між собою норм права, поділених за інститутами, підгалузями та галузями права;

— норми права взаємоузгоджені між собою, знаходяться у відносинах внутрішнього підпорядкування та взаємовпливу.

Системність суспільних відносин надає праву системних властивостей та зумовлює його структуру, яка є цілісним об'єднанням відносно самостійних, але пов'язаних між собою елементів — норм права, основним призначенням яких є регулювання суспільних відносин.

За змістом суспільні відносини можуть бути майновими та немайновими, фінансовими, земельними, сімейними тощо. Кожен із цих видів суспільних відносин регулюється визначеною групою норм права, які відбивають їх характерні особливості та відповідну соціальну спрямованість.

Традиційним у теорії права, як і зазначалося вище, є розгляд у якості складових елементів системи права норм права, інститутів права, підгалузей та галузей права.

27)Дія Н.П.А. у часі

Нормативно-правовий акт — це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.

Дія нормативно-правових актів — це їх фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних соціальних ситуацій, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які становлять зміст цього акта. Дія нормативно-правових актів у часі обмежена моментом набуття ними юридичної сили і моментом припинення їхньої дії. Норматив- но-правові акти починають діяти:

а) з часу, що зазначений в самому нормативно-правовому акті, з якого цей нормативно-правовий акт вводиться в дію;

б) з часу прийняття чи підпису, на що, як правило, вказується в самому нормативно-правовому акті;

в) з часу опублікування нормативно-правового акта;

г) з виникненням певних обставин (проголошення надзвичайного стану, оголошення війни тощо);

ґ) через десять днів з дня офіційного оприлюднення нормативно-правового акта, якщо інше не передбачено самим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його опублікування;

д) з часу, з якого акт надійшов адресату, що є притаманним відомчим нормативним актам. Нормативно-правові акти втрачають чинність на підставі:

а) закінчення строку, на який вони були прийняті;

б) зміни обставин, для врегулювання яких вони були призначені;

в) скасування акта іншим чи спеціально призначеним актом (наприклад рішенням Конституційного Суду);

г) у разі фактичного їх скасування, тобто коли прийнято новий нормативно-правовий акт з цього ж питання, а попередній формально не скасовано. Зворотна дія закону (ретроактивність) — це поширення дії норм закону на суспільні відносини, що виникли до набрання законом чинності.