Монгольська навала на південно західні землі русі

Наприкінці 12 ст. у степах Центральної Азії утворилася могутня Монгольська держава. Року 1206 ханом усієї Монголії було проголошено Темучина (Чингісхана). Він роз почав здійснювати завойовницьку політику.

Навесні 1239 р. монголи підійшли до кордонів українських князівств. Першим на шляху просування орди онука Чингісхана – Батия стояв Переяслав. Монголи захопили Переяслав, зруйнували і спалили його. Того самого року сумна доля спіткала й Чернігів. Наприкінці 1239 р. монгольська кіннота вдерлася в Крим, переслiдуючи переможених половців. Завойовники захопили майже весь півострів. На початку грудня 1240 р. інша частина монгольського війська наблизилася до Києва. Внаслідок захоплення Києва всі житлові й господарські споруди, палаци й собори Києва перетворилися на згарища. З Києва основні сили Батия рушили на Володимир і Галич. З вогнем і мечем монголи пройшли по Київській, Волинській і Галицькій землях. Року 1241 монголи вийшли на західні рубежі Русі.

Золотоординське ярмо

Най більшого спустошення внаслідок монгольської навали зазнали Київське, Переяславське та Чернігово Сіверське князівства. Після походу Батия вони по тра пили в залежність від Золотої Орди, т.зв. золоординське ярмо. Влада князів у цих землях зберігалася, проте право на князювання підтверджував монгольський хан своїм ярликом – грамотою-дозволом на володіння землями – в обмін на ви знання своєї зверхності та зобов’язання надавати йому військо й сплачувати данину.