Князювання володимира великого (980-1015 рр.) запровадження християнства як державної релігії.

Посівши в 980 р. великокнязівський стіл, Володимир Святославич заходився послідовно приєднувати до Києва нові території,

не обмежуючися встановленням формальної зверхності у вигляді виплати данини. Київський володар викорінював на землях підкорених племен будь-які ознаки місцевої родоплемінної влади, передаючи їх у володіння своїм синам або урядовцям-посадникам. Підлеглі території втрачали племінні на зви, натомість їх поступово починали нази вати землями за головним містом: Київська земля, Чернігівська земля, Переяславська земля, Новгородська земля тощо.

Отже, за правління Володимира від булася заміна родоплемінного поділу Київської Русі на територіальний.

Язичництво – релігійні вірування, відповідно до яких обожнюють сили природи, рослини і тварин, а також людиноподібних істот: русалок, берегинь та ін.

Християнство – віра в триєдиного Бога – Бога Отця, його сина Ісуса Христа та Святого Духа.

Володимир мусив поклопотатися про ідеологічне обґрунтування влади київського князя. Для всієї держави мусив бути єдиний Бог, який своєю волею надав право володарювати київському князеві. Наміри охрестити Русь мали ще князь Аскольд і княгиня Ольга. Та судилося втілити їх Володимирові.

Прийняття християнства на Русi спрaвилo величезний вплив на по даль ший розвиток держави. Унаслідок запровадження християнства в Київській державі було зміцнено владу київського князя,навколо Києва тісніше згуртувано різноплемінні території, покладено край породженим місцевими язичницькими віруваннями настроям замкненості й відокремленості від інших територій.

У міждержавному житті наслідки впровадження християнства виявилися у встановленні рівноправних відносин з християнськими країнами, передусім з Вiзантією, у зростанні ваги дипломатії.

До безпосередніх наслідків упровадження християнства як державної релігії належить заснування Володимиром церковної організації.

Наслідки заходів Володимира з по ширення освіти були безпосередньо по в’я зані з упровадженням християнства, проте яскраво вони виявилися через кілька десятиліть – коли на Русі розквітла книжна культура, архітектура й живопис.

За часів Володимира київський дитинець (центральна укріплена частина міста) зріс у кілька разів. Його захищали потужні стіни, вал і рів. До «міста Во лодимира» – так називають дитинець, розбудований Володимиром, можна було по трапити крізь в’їзні ворота. Окрасою «міста Володимира» була мурована церква Богородиці (Десятинна), будівництво якої тривало від 989 впрдовж семи років.

Поряд з церквою Богородиці розташовувалися князівські палаци. На дитинці мешкали й найзаможніші київські можновладці. Вирувало життя на

київському Подолі. З-поміж його мешканців були купці та майстровий люд – гончарі, кожум’яки, ювеліри тощо. На Подолі швартувалися кораблі купців-гостей з різних куточків світу, тут розташовувалася київська гавань.

Володимир почав карбувати перші руські монети. Археологи знайшли Володимирові монети зі срібла та золота. На монетах Володимира з одного боку зображено Христа, а з іншого – самого князя, який сидить на троні, тримаючи царські відзнаки. На деяких монетах як герб Володимира було викарбовано тризуб.