Об’єднання Єгипту

Розповідь вчителя з частковим записом

«Деякі номархи почали називати себе царями. Один з царів завоював північ Єгипту - всю дельту, проголо­сивши себе царем Нижньоєгипетського царства. Симво­лом царства став папірус. Інший підкорив південь країни - долину Нілу і утворив Верхньоєгипетське царство, символом якого став лотос. Наприкінці IV тисячоліття до н.е. Нижнє і Верхнє царства Єгипту були об'єднані царем Верхнього Єгипту Міною (Мене-сом) у єдину державу - від порогів Нілу до Середзем­ного моря. Столицею стало місто Мемфіс. Держава поділялася на номи на чолі з номархами. Однак ще майже 200 років фараони приборкували незадоволений Нижній Єгипет. Після остаточного об'єднання царі називали себе вже не тільки іменем бога Гора - захисника Верхнього Єгипту, а й іменем Сета - бога-покровителя Нижнього Єгипту.

Об'єднання сприяло створенню єдиної зрошу­вальної системи, осушенню болотистих низин. Збіжжя, худоби, ремісничих виробів стало більше, чого не вистачало в державі - вимінювали або купували в інших. Єгипет так посилився, що його війська стали здійснювати завойовницькі походи за межі країни: на південь - у Нубію і на схід - на Синайський півострів.

Історію Стародавнього Єгипту можна поділити на три великих періоди:

        до об'єднання в єдину державу (до династичний період - до кінця IV тисячоліття до н.е.);

        період царств. Виокремлюють Стародавнє (ХХУШ-ХХШ ст. до н.е.), Середнє (ХХІ-ХУПІ ст. до н.е.) і Нове царство (ХУІ-ХІ ст. до н.е.);

        занепад єгипетської держави (ХІ-ГУ ст. до н.е.). Єгипетська держава стала однією з перших держав в історії людства.

Влада фараона, його взаємини зі знаттю

Коментоване читання тексту параграфа.

Фараон-правитель Єгипетської держави. Це слово походить від назви палацу царя у Мемфісі - Пер Ао (Великий Дім). Ніхто не мав права вимовляти священне ім'я царя, і тому його називали «Великий Дім» - фараон. Фараон був верховним власником людей, землі і води б усьому Єгипті, командуючим військом і водночас - верховним жерцем - живим втіленням бога Гора, сином бога Ра, по смерті його зображували як бога Осиріса. Після його смерті фараоном ставав син або інший родич.

Фараон мав величезну владу: він призначав і знімав номархів. Йому допомагали чиновники, які відали військом, наглядали за роботами на полях, записуючи скільки худоби й землі має кожний селянин та який податок він повинен сплачувати до царської скарбниці. Фараона, чиновників, жерців

обслуговували раби, яких у країні називали «живий-убитий». Фараон мав право забрати будь у кого не тільки майно, а й життя.

Символами влади фараона була подвійна корона, що символізувала владу над Нижнім (червоний колір) та верхнім Єгиптом (білий), її прикрашала священна змія-кобра, а в руках володар тримав гачок і нагайку. Символом мудрості була борода. Якщо фараон її не мав, то підв'язували штучну, навіть якщо при владі була жінка..

Фараон давав вельможам «на прожиття» цілі селища, жителі яких мали забезпечувати продоволь­ством вельможу та його численних слуг. Вельмож фараони призначали суддями й начальниками різних сфер управління країною.