4. Назвіть основні компоненти життєвого середовища людини.

Життєве середовище - елемент системи «людина - життєве середовище», який є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і де функціонують системи її життєзабезпечення.

Життєве середовище людини складається з чотирьох компо­нентів - власне природного; перетвореного людиною природного середовища; середовища, створеного людиною, і соціального сере­довища.

5. Що таке урбанізація і які фактори її викликають?

Урбанізація - характерний процес нашого часу, обумовлений швидким збільшенням чисельності населення і кількості міст, різким зростанням ролі великих міст, формуванням міських аг­ломерацій і міського способу життя. Урбоекосистема формується під впливом складних економіч­них, соціальних і планувальних умов. Вона являє собою сукупність різних культурних геосистем (від міської і субміської до сільсь­кої і лісової). 

6.Порівняйте місто і село як основні антропоекосистеми. Які екологічні проблеми існують в сучасних містах і селах

Міський житель, як правило, належить одночасно до бага­тьох великих і малих соціальних груп - він член сім'ї, виробни­чого чи студентського колективу, спортивної команди, приятель­ської компанії, громадської організації, політичної партії тощо. В умовах великого міста відбувається інтенсифікація взаємодій між людьми. Сучасна система соціального життя і організації виробництва така, що людина в рамках цієї системи включаєть­ся в різноманіття зв'язків та контактів з іншими людьми.

Підвищена густота населення в межах міста є важливим дже­релом психологічних проблем для міського жителя. Просторові умови праці внаслідок технологічної необхідності чи існуючих традицій можуть бути такими, що концентрують велику кіль­кість людей на обмеженій площі на тривалий проміжок часу. В цих умовах між людьми виникають складні структури зв'язків і відносин, їх підтримання і зміна, виникнення конфліктних ситу­ацій потребують від людей значних втрат часу і енергії. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в сучасному міському середовищі практично не передбачені умови для задоволення потреб людини у відпочинку на самоті.

Урбанізація змінює взаємозв'язок між характером міжособистісних відносин і просторовим положенням міських жителів. Крім того, у місті знижується ефективність впливу суспільних норм і санкцій і зростає роль соціальних інститутів. Особливий феномен - це відносини між людьми в нових окраїнних районах міст, між людьми, переселеними з одного поселення в один дім.

У містах функціонує потужне інформаційне поле, яке створю­ється засобами масової комунікації, і тому люди постійно залу­чені до різноманітних культурно-комунікативних процесів. Збі­льшення різноманітності інформаційного поля розширює можли­вості для самореалізації особистості. Люди отримують можли­вість удосконалювати свої знання, розвивати творчі можливості, визначати релігійні та політичні інтереси..

Інформаційний бум може стати причиною перенапруження психіки та  виникнення стресових станів. Тривалі стреси викли­кають порушення імунного і генетичного апарату, є причиною психічних і соматичних захворювань, підвищеної смертності. Тривалі стреси викликають в одних людей депресію і апатію, в інших - соціальний і політичний екстремізм, агресію.

В умовах сучасного великого міста формується певний соціа­льно-психологічний тип людини, який відрізняється рухомістю, раціональністю поведінки, готовністю до зміни життєвої обста­новки, умінням поєднувати власні інтереси з інтересами інших людей, здатністю долати труднощі проживання в міському сере­довищі.

Оцінюючи рівень антропоекологічної комфортності міста, вра­ховують такі показники: рівень соціального благополуччя (бю­джети сімей, забезпеченість житлом, використання сфери послуг, навчання дітей, стан здоров'я, якість медичного обслуговування і соціального забезпечення та ін.); ступінь екологічної безпеки; правова захищеність, зайнятість і задоволеність своєю роботою (характером і сферою зайнятості, взаємовідносинами на роботі, транспортною доступністю місця роботи та ін.); наявність умов для повноцінного відпочинку і відновлення сил працюючого населення; ступінь повноти інформаційного забезпечення та існування умов для спадкоємності культурних традицій.

Однією з важливих характеристик міста є стан громадського здоров'я, яке можна охарактеризувати як рядом санітарно-демо­графічних параметрів (тривалість життя, коефіцієнти стандарти­зованої смертності, дитячої смертності, захворюваність, інвалід­ність та ін.), так і рядом функцій, що їх визначають. Функції громадського здоров'я багато в чому залежать від тривалості культурних традицій, їх мобільності, ступеня адаптивності в сучасних умовах, загального виховання і професійного навчання, специфіки розвитку компонентів творчої праці тощо. Висока кон­центрація міських функцій спричиняє негативні впливи на гро­мадське здоров'я, знижує ефективність здійснення цих функцій, негативно впливаючи на відтворення населення, особливо із зро­станням забруднення навколишнього середовища, збільшенням генетичних дефектів, захворюваності, особливостями функціону­вання і стабільності інституту сім'ї та ін. Кожне місто має промислову, селітебну (житлову) і лісопаркову (рекреаційну) зони. Для міста характерна наявність потужних транспортних споруд, ліній електропередач та інших інженерних комунікацій, великих промислових об'єктів, житлових та інших багатоповерхових будинків.

Міські агломерації - своєрідні «фокуси» антропогенного впливу на біосферу, райони найбільш інтенсивних перетворень екосис­тем. Міста характеризуються високим ступенем запиленості і загазованості повітря, хімічного забруднення води і ґрунту. Різ­номанітність джерел викидів забруднювачів і особливості їх роз­міщення визначають надзвичайну строкатість картини забруд­нення міських територій. Ступінь впливу міського середовища на здоров'я міських жителів безпосередньо пов'язаний з величиною міста, оскільки у міру його зростання міське господарство ускладнюється - збіль­шується кількість вузлів опалення і водопостачання, розширю­ється міський транспорт та інші галузі обслуговування населення.

Однією з найбільш важливих характеристик міського сере­довища, що обумовлюють його специфіку, є мікроклімат міста, стан якого визначається головним чином ступенем його за­бруднення. Саме воно впливає на загальну освітленість, надходження сонячної і ультрафіолетової радіації, іонізуюче випромі­нювання, вологість і кількість опадів, а також на частоту утво­рення туманів. Деякі з елементів мікроклімату міста чинять прямий вплив на здоров'я людини, інші - опосередкований, спри­яючи формуванню якісно нових явищ (смог, стійке забруднення повітря), які потім починають діяти як самостійні фактори еко­логічного впливу.

У багатьох містах України зафіксоване перевищення серед­ніх річних концентрацій таких речовин: формальдегіду - у З рази, бенз(а)пірену - в 1,9, аміаку - в 1,36 раза. Найбільш висо­кий рівень забрудення атмосферного повітря зберігається в міс­тах південно-східного регіону (Дніпропетровська, Донецька, За­порізька, Луганська, Харківська області).

Незважаючи на зростання темпів урбанізації, значна частина людей проживає в сільській місцевості. Головна функція сільсь­ких поселень - експлуатація земельних ресурсів і виробництво сільськогосподарської продукції для власного споживання та продажу. Однією з важливих функцій сільської місцевості є рек­реативна. Сільська місцевість асоціюється як із сільськими посе­леннями людей, так і з ландшафтом, який її оточує. Сільське населення більше, ніж населення великих міст, залежить від та­ких факторів, як природні умови, особливості трудової діяльності, розвиток соціально-побутової інфраструктури та ін.

Основні риси сільських поселень визначаються особливостя­ми зв'язків з містами, які вони обслуговують. Для багатьох приміських сільських поселень характерні процеси урбанізації, зростання їх населеності, збільшення розмірів, благоустрій. Для населення сільських місцевостей характерним є сільсь­кий спосіб життя, який у міру урбанізації може набувати елемен­тів міського способу життя. Сільський спосіб життя полягає в праці на городі, догляді за худобою, роботі по дому. Сільські жителі мають менше вільного часу, ніж мешканці міст, і менші можливості його використання для особистісного розвитку.

Сільське населення зазнає впливу ряду несприятливих фак­торів: залежність від природних стихійних явищ (паводки, засу­хи, лісові пожежі, заметілі та ін.), значне фізичне навантаження більшості видів сільськогосподарської праці, її ненормованість (робота в громадському та присадибному секторах, великий обсяг ручної праці), безпосередній вплив погодних факторів, високий ризик травматизму, значне поширення професійних хвороб серед працівників сільського господарства, обмеженість та низька якість медичного обслуговування.

Аварія на ЧАЕС створила одну з найгостріших проблем для сільського населення - радіаційне забруднення сільських місце­востей. Колективна доза зовнішнього опромінення за 10 років після аварії сягнула до 16,5 людино-зівертів, і 69% цієї дози було отримано сільським населенням. Жителі п'яти областей (Київської, Житомирської, Рівненської, Волинської та Чернігов-ської) отримали 60% усієї 10-річної колективної дози (Кисельова, 1994). Після аварійного викиду значна частина радіонуклідів акуму­лювалася у верхньому шарі ґрунту, і тепер ґрунт є головним джере­лом надходження радіонуклідів у сільськогосподарську продукцію.