БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС -ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ СИСТЕМ ВИЩОЇ ОСВІТИ

§ 1. Цілі й завдання Болонської декларації

Головна мета Болонської декларації, підписаної у 1999 р., — забезпечення формування загальноєвропейського освітньо­го простору, зближення освітніх систем країн Європи, спри­яння перетворенню європейського регіону до 2010 р. на най-конкурентоспроможніший регіон планети.

За перші чотири роки існування Болонського процесу на зустрічах міністрів освіти (Болонья, 1999; Прага, 2001; Бер­лін, 2003) було підписано кілька документів, у яких конкре­тизувалися поставлені цілі. Освіту було визнано суспільним благом, тобто благом неринкового типу. Підписані докумен­ти передбачають розширення участі студентів у житті ви­щих навчальних закладів («студенти є повноправними парт­нерами в управлінні процесом вищої освіти»), збереження європейської культурної спадщини і традицій, мовної різно­манітності. Згідно з Болонською декларацією вища освіта стає трирівневою: до бакалавратури та магістратури до­дається аспірантура, після успішного завершення якої ви­пускникові присвоюється науковий ступінь доктора (напри­клад, у Великій Британії — доктора філософії, у Франції — доктора наук), що відповідає науковому ступеню кандида­та наук з певної спеціальності, який присвоюється в Україні і країнах СНД. При цьому не виключається можливість всту­пу до аспірантури відразу після здобуття вищої освіти в ба-калавратурі. Кожний рівень передбачає як підготовку кон­курентоспроможного фахівця, так і продовження навчання на вищому рівні.

Відповідно до принципу автономії основну відповідаль­ність за забезпечення якості освіти покладено на вищий на­вчальний заклад. На національному рівні забезпечення якості освіти передбачає оцінювання програм навчання (навчаль­них планів) і вищих навчальних закладів у цілому; створення системи акредитації, атестації; міжнародне партнерство, спів-

робітництво і створення мережі агентств, які займаються оці­нюванням якості вищої освіти. На європейському — розроб­лення погоджених стандартів, процедур і керівних принципів.

Із часом пріоритети Болонського процесу істотно зміни­лися, зокрема кардинальних змін зазнала парадигма євро­пейської вищої освіти. Відбувається перехід у навчанні від формату «іеасܳ炙 (навчаємо) до формату «1еагпіп§» (вчи­мося). Нині вже не студента (учня) навчають, а він сам на­вчається впродовж усього життя, а викладачі лише допома­гають йому.

Одним із заходів, спрямованих на формування загально­європейського простору вищої освіти, стало введення сис­теми академічних кредитів як основи розвитку мобільності студентів.

У нормативних документах, що регулюють сферу вищої освіти в зв'язку з Болонським процесом, визначення креди­ту немає. Найчастіше його розглядають як більшу за акаде­мічну годину одиницю виміру академічного навантаження.

В основу розрахунку кредитів покладено такі міркування.

У вищих навчальних закладах європейських країн на­вчальний рік становить від 34 до 40 тижнів, включаючи пе­ріод сесій. Приймається, що навчальний тиждень — це 40— 42 астрономічних години, що у розрахунку на рік становить від 1400 до 1680 (у середньому 1520) годин. Установлено 60 кредитів на рік, отже, на один кредит припадає від 25 до 30 астрономічних годин (36 академічних), у тому числі ауди­тори"! заняття, самостійна робота та інші види навчальної діяльності.

Під час розрахунку трудомісткості навчального наван­таження рекомендується виходити з того, що на аудиторні заняття і самостійну роботу студентів припадає приблизно по 50 %. Загальна трудомісткість навчання для здобуття сту­пеня бакалавра, що триває 3—4 роки, становить 180—240, а магістра — 240—300 кредитів.

Трудомісткість навчального навантаження охоплює час, що витрачається на відвідування лекцій, семінарських і прак­тичних занять, лабораторних робіт, підготовку до занять, складання заліків, екзаменів, виконання курсових і диплом­них робіт, навчальну і виробничу практику.

Кредити встановлюють за всіма компонентами освітньої програми (навчального плану), модулями дисциплін і курсів (спецкурсів). Вони мають відображати потрібну кількість часу на кожний із видів занять відповідно до повного обся­гу роботи, потрібної для завершення одного року навчання за освітньою програмою (навчальним планом).

Міністерство освіти і науки України рекомендує таку шка­лу співвідношення кількості балів і оцінок за бально-рейтин-гової системи навчання й оцінювання успішності студентів, яка практикується в європейських університетах:

90—100 балів — відмінно (А);

75—89 балів — добре (ВС);

60—74 бали — задовільно (ИЕ);

35—59 балів — незадовільно з можливістю повторного складання (РХ);

1—34 бали — незадовільно з обов'язковим повторним курсом (Р).

Кредити в Європейській кредитно-трансферній системі (ЕСТ8), розробленій Європейською комісією у 1997 р., мо­жуть бути одержані лише після виконання відповідної ро­боти й отримання відповідної оцінки за результати навчання.

Можливим варіантом розподілу кредитних одиниць за циклами освітньої програми (навчального плану) є такий:

цикл загальноосвітніх дисциплін — 240 кредитів, з яких близько 60 к. од. відводиться на дисципліни загального курсу навчання;

цикл загальних професійних дисциплін — не менше 80 к. од., включаючи навчальні практики. При цьому одна навчаль­на практика оцінюється окремо як 3 к. од.;

цикл дисциплін підвищеної складності (для студентів з ви­сокою успішністю) — не менше 20—30 к. од.

Інші види навчального навантаження (наприклад, кур­сові роботи) входять до складу загальної трудомісткості і оцінюються додатково 1 к. од., на складання міждисциплі­нарного екзамену відводиться 3—5 к. од., на підготовку до захисту випускної кваліфікаційної (дипломної) роботи — 12—15 к. од.

За результатами поточної атестації студенту виставля­ється:

• залік у цілих одиницях кредиту, що характеризує загаль­ну трудомісткість засвоєння дисципліни;

• диференційована оцінка, що засвідчує якість засвоєння певної дисципліни.

У разі отримання незадовільної оцінки повторне прохо­дження студентом рубіжної і поточної атестації не дозво­ляється, за винятком документально обгрунтованих ви­падків (наприклад, хвороби). За результатами рубіжного і поточного контролю деканат факультету складає акаде­мічний рейтинг студентів. Високий рейтинг дає право на ака­демічні пільги (підвищену стипендію, безоплатне навчання тощо).