Робота текучих вод
Вода виконує три види роботи: руйнівну — вимивання, або розчинення речовин земної кори, транспортну — переносить своїм потоком дрібні частинки, творчу — створює нові форми.
Якщо схили горбів складені пухкими породами, то вода поступово прокладає собі постійний шлях, по якому вона стікає, і виносить ці породи. Поява невеликої вимоїни свідчить про те, що розпочався процес ерозії — руйнування поверхні водяними потоками. Поступово вода поглиблює і розширює вимоїну. Вона перетворюється в яр, спочатку невеликий, а потім глибокий та широкий. Яри знищують родючі землі, заважають будівництву. З часом ерозія послаблюється, схили яру стають положистими, на них оселяються рослини. Яр старіє і перетворюється в балку — улоговину, порослу травою, чагарниками або деревами. Звичайно балка — це кінцева стадія розвитку яру.
Частина води після дощу продовжує свою роботу під землею. Підземні текучі води вимивають або розчиняють окремі гірські породи. При цьому під землею утворюються пустоти — печери.
Найдовша в світі печера в гіпсах — Оптимістична — розташована в Україні, в Тернопільській області. Вже обстежено 157 км її підземних лабіринтів.
Робота вітру
Вітер, як і текучі води, виконує три види роботи: руйнівну — видуває пухкі породи, викликає пилові бурі та обточує скелі, транспортну — переносить піщинки, творчу.
Під нещадним промінням сонця вітер перевіває гарячий пісок, утворюючи величезні горби серповидної форми — бархани. По пологому, повернутому до вітру (навітряному) схилу вітер підіймає піщинки на вершину і скочує їх вниз по крутому підвітряному схилу. Так бархан пересувається зі швидкістю до кількох сот метрів на рік.
Якщо бархани трапляються лише в пустелях, то дюни виникають і в інших природних зонах на піщаних берегах морів, озер, річок. Багато дюн на узбережжі Балтійського моря. Дюни мають таку саму форму, як і бархани. Дюни значно менші і переміщуються значно повільніше.
Щоб припинити їх рух, необхідно на пологих схилах садити дерева, кущі. За цих умов вітер не зможе переносити піщинки через вершину.
Під впливом підземних вод на землі виникають зсуви, обвали, воронки.
Змінюється поверхня Землі і під впливом морів та льодовиків. Хвилі й морські течії руйнують береги, льодовики — долини гір. І ті й інші переміщують гірські породи.
Мінерали і гірські породи, що складають земну кору
Мінерали — це однорідні тіла, які складаються з однієї речовини. Наприклад, вода, золото, кварц, польовий шпат, слюда, кам'яна сіль, алмаз та ін. Мінерали в чистому вигляді трапляються в природі порівняно рідко. Найчастіше вони бувають у різноманітних сполуках, утворюючи гірські породи. Гірські породи — це сполучення кількох мінералів або скупчення одного у великій кількості в земній корі. Наприклад, до складу гірської породи граніт входять три мінерали: кварц, слюда, польовий шпат. Накопичення мінералу кальциту у великій кількості утворює гірську породу вапняк.
Найпоширенішим мінералом на Землі є вода.
Найпоширенішим металом в земній корі є алюміній. В надрах планети його міститься 8,8% складу земної кори. Виплавляють алюміній з гірської породи бокситу.
Найважча рідина на нашій планеті — ртуть. Це єдиний на землі метал, що перебуває в рідкому стані при кімнатній температурі. Вона твердне лише при — 38,9°С. В Україні ртутну руду (кіновар) видобували у Донецькій області.
Найм’якіший мінерал — тальк. За тальком іде гіпс. Його твердість — 2. На останньому, десятому місці — алмаз — найтвердіший мінерал на Землі. Він обробляється тільки іншим алмазом.
За походженням гірські породи поділяються на магматичні, осадові, метаморфічні.
Магматичні гірські породи утворюються при застиганні магми на поверхні чи в глибинах земної кори. При внутрішньому магматизмі утворюються вкорінені (глибинні) гірські породи. Вони складаються з кристалів різної величини залежно від глибини залягання (чим ближче до поверхні застигла магма, тим кристали дрібніші). До цих порід належать граніти та лабрадорити. При зовнішньому магматизмі утворюються гірські породи, що вилилися з надр Землі на поверхню. На відміну від глибинних гірських порід, ці не мають кристалів, їм властива пористість. Складаються такі породи із застиглої лави (базальт) або з пресованого вулканічного попелу (туфи, пемза).
Осадові гірські породи утворились під дією температури повітря, води, живих організмів та інших процесів, що відбуваються на поверхні Землі й в глибинах морів і океанів. Осадові породи поділяються на три групи:
уламкові, що утворюються при руйнуванні інших гірських порід (пісок, глина, галька, гравій, валуни). Кожна частка цих гірських порід є уламком інших порід, у тому числі і магматичних;
хімічні — є наслідком відкладання розчинених речовин на дні океанів, морів, озер. До них відносять кам'яну і калійну солі, вапняк та ін.;
органічні. Скам'янілі залишки давніх і сучасних організмів утворили такі гірські породи, як вугілля, крейда.
Метаморфічні гірські породи утворюються внаслідок метаморфізму. Метаморфізм — зміна гірських порід на великих глибинах під дією високого тиску та температури. Так, вапняк перетворюється в мармур, пісковик — у кварцит, граніт — у гнейс, вугілля — в графіт.
Усі мінерали та гірські породи, які використовує людина, називаються корисними копалинами. Залежно від застосування в господарстві корисні копалини умовно поділяють на три групи:
паливні, що використовуються як паливо (нафта, газ, торф, кам'яне та буре вугілля);
рудні, з яких виплавляють метали (чорні — чавун, сталь, кольорові — мідь, алюміній, олово, свинець);
нерудні — сировина для хімічної промисловості (кам'яна і калійна сіль, фосфорити, сірка), будівельні матеріали (граніт, базальт, фосфорити, пісок, глина та ін.).