- •Теорія методу і опис установки.
- •Порядок| виконання роботи
- •Результати вимірювань і обчислень
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №2 визначення теплоємності газів
- •Теоретична частина
- •Класифікація теплоємностей
- •Порядок|лад| виконання роботи
- •Результати обчислення
- •Результати вимірювань
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №3 визначення параметрів водяної пари
- •Теоретична частина
- •Порядок|лад| виконання роботи
- •Результати вимірювань
- •Результати обчислення
- •Контрольні питання
- •Порядок|лад| виконання роботи
- •Результати вимірювань та обчислень
- •Контрольні питання
Лабораторна робота №2 визначення теплоємності газів
Мета|ціль| роботи: Визначити методику визначення теплоємності газів (повітря) та визначити об'ємну і масову теплоємності повітря для сталого тиску.
Обладнання: Калориметр, електричний нагрівач, вентилятор, термометри.
Теоретична частина
Теплоємністю речовини називають кількість теплоти, яка необхідна для нагрівання речовини на один градус. У теплотехнічних розрахунках використовують питому теплоємність, що описує процес нагрівання одиниці кількості речовини на один градус. Наприклад, кількість теплоти у загальному термодинамічному процесі визначається так:
,
де Сxm- середня питома теплоємність у довільному процесі, характеризує кількість теплоти, яка необхідна для нагрівання кількості речовини, щоб змінити температуру від t1 до t2.
Звідси:
Кількість речовини може бути виміряна в кг, м3 або молях.
Теплоємність реальних речовин залежить від термодинамічного процесу підведення теплоти. У практичних розрахунках найчастіше використовують теплоємність з підведенням теплоти за умови сталого об'єму – ізохорна теплоємність (Сv), або за сталого тиску – ізобарна теплоємність (Ср). Види теплоємностей, їх розмірності та позначення наведені у табл.2.1
Таблиця 2.1
Класифікація теплоємностей
Теплоемність
|
масова, кДж/(кг•град) |
oоб'емна, кДж/(м3•град) |
мольна, кДж/(кмоль•град) |
|||
істина |
средня |
істина
|
средня |
істина
|
средня |
|
ізохорна |
cv |
cvm |
c'v |
c'vm |
μcv |
μcvm |
ізобарна |
cp |
cpm |
c'p |
c'pm |
μcp |
μcpm |
Рис. 2.1. Схема проточного калориметра для визначення теплоємності повітря.
1- калориметр, 2- електричний нагрівач, 3- вентилятор, 4,5 – термометри.
Порядок|лад| виконання роботи
Визначення теплоємності повітря проводимо за допомогою проточного калориметра, основою якого є труба завдовжки 1600мм, а товщина стінки δ = 9мм. У калориметрі (1) розміщений електричний нагрівач (2), який виділяє тепло для нагрівання потоку повітря. Живлення нагрівача здійснюється від автотрансформатора, конструкція якого дозволяє регулювати потужність нагрівача. Вимірювання напруги U і струму у колі нагрівача здійснюється вольтметром та амперметром. Повітря за допомогою вентилятора пропускається через калориметр. Витрату повітря вимірюємо за допомогою трубки Прандтля. Температуру повітря на вході і виході калориметра t1 і t2 вимірюється термометрами (4) і (5).
Перед дослідом необхідно включити регулятор(3). Після чого включаємо нагрівач калориметра і регулюємо його потужність так, щоб температура повітря на виході з калориметра була більшою від його вхідної температури на 15-200С. Вимірювання температури на вході t1 і на виході t2
З калориметра, а також напруги і струму починаємо проводити після встановлення теплового режиму, тобто через 8-10 хвилин. Вимірювання величини робимо через кожні 3хв. Протягом 12хв. Дані вимірювань заносимо у табл.2.2.
Таблиця 2.2
