2) Економія від зниження трудомісткості:
N-обсяг продукту; t1,t0 - трудомісткість 1 продукції відповідно до і після проведення заходу; ГТСо, ГТС 1 - середнього динна тарифна ставка робітника до і після реалізації доходу; Зс- середній % додаткової з/п для певної категорії; Сп - встановлення % відрахувань на соціальні потреби.
По фактору «Зміна структури і обсягу продукції»
Економія за рахунок відносного зниження умовно-пост. витрат.
%N - збільшення обсягу виробництва в плановому році
Вумпост- сума умовно-пост. Витрат
3) Розраховується планова собівартість продукції, як різниця вихідною собівартістю (пункт 1) і зниження собівартості під впливом факторів (пункт 2)
4) Розрахувати планові витрати на 1 грн. товарної продукції - шляхом ділення планової собівартості на планову величину товарної продукції.
Визначення % зниження витрат на 1 грн. товарної продукції:
Методи складання кошторису в залежності від стадії планування і величини підприємства
Кошторис витрат - це сукупність всіх затрат пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції, а також послуги на сторону, своєму капітальному будівництву.
Методи розробки планового кошторису:
1. Кошторисний (заводський).
2. Метод зведеного кошторису.
3. Калькуляційний метод.
Суть кошторисного методу полягає в тому, що по кожному елементу витрат зараховується планова сума витрат:
1) Матеріальні витрати. Вартість сировини, палива, енергії визначається множенням норми витрат даних видів ресурсів в натуральних одиницях виміру на одиницю продукції на ціну даного ресурсу і на кількість продукції в натуральних одиницях виміру. Вартість повернутих відходів визначаються із величини відходів і ціни їх можливого використання. Дана величина відходів віднімається від вартості сировини і матеріалів.
2) Витрати на оплату праці промислово-виробничого персоналу.
3) Відрахування на соціальні потреби
4) Амортизація основних фондів.
5) Інші витрати.
Метод зведеного кошторису - його суть полягає в тому, що кошторис витрат по заводу визначається шляхом сумування кошторисів витрат по цехах, причому починається розробка з кошторисів витрат допоміжних цехів.
У зведений кошторис витрат включають всі витрати основного і допоміжного виробництва на випуск і реалізацію продукції, послуги на сторону, витрати на капітальне будівництво, капітальний ремонт.
Сюди включають вартість продукції власного виробництва, споживаної всередині підприємства на промислово-виробничі потреби.
Складання кошторису витрат на виробництво починають із допоміжних цехів, потім переходять до основного і, нарешті, розробляють загальнозаводський кошторис витрат.
На підставі цехових кошторисів витрат на виробництво складають заводський кошторис витрат на виробництво і визначити собівартість товарної і реалізованої продукції.
Розробка кошторису витрат калькуляційним методом здійснюються за допомогою відомості «Зведення затрат на виробництво». В даній відомості по вертикалі вниз вказується величина елементів витрат, а по горизонталі величина статей калькуляції. Якщо сума лінійок і колонок співпаде, то кошториси і калькуляції розроблені правильно.
Даний документ дозволяє перевірити всі розрахунки, узгодити кошторис витрат на виробництво із калькуляцією собівартості товарної продукції.