3. Кредитно-модульна система

Як один із шляхів реалізації умов та принципів Болонського процесу є кредитно-модульна система (КМС) організації навчаль­ного процесу, тобто форма організації навчального процесу, яка ґру­нтується на поєднанні модульних технологій та використання заліко­вих одиниць — залікових кредитів. Поширеною є кредитна система, яка грунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи — ECTS.

Кредитно-модульна система організації навчаиьного процесу передбачає можливість складання індивідуальних навчальних планів для окремих студентів. Змістовими поняттями КМСОНП є заліковий кредит, модуль,змістовий модуль, індивідуальний навчальний план студента тощо.

Заліковий кредит - це завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов'язковому оцінюванню та зара­хуванню.

Модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП) навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними видами навчаль­ної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи).

Змістовнії модуль - це система навчальних елементів навчальної дисципліни, що засвоюються за допомогою відповідних методів навчання.

Залікові кредити містять модулі декількох видів навчальної ді­яльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу студента). Обсяг аудиторної роботи не повинен перевищувати 50 відсотків залікового кредиту, орієнтовні обсяги самостійної та інди­відуальної роботи можуть становити по 25 відсотків. У. заліковому кредиті оцінюються всі види навчальної діяльності студента, що формують компетенції.

Індивідуальний навчальний план студента згідно з вимогами ECTS та "Тимчасового положення про впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців" затвердженого наказом Міністерства науки і освіти України від 23. 01. 2004 р. № 48 є робо­чим документом студента, що містить інформацію про перелік та послідовність вивчення навчальних дисциплін, обсяг навчального навантаження студента (усі види навчальної діяльності), типи індивідуальних завдань, систему оцінювання (поточний та підсум­ковий контроль знань, державну атестацію випускника).

В індивідуальному навчальному плані студента зазначаються нормативні навчальні дисципліни, навчальні дисципліни за вибором у межах нормативно встановлених термінів підготовки фахівців пев­ного освітню- кваліфікаційного рівня та навчальні дисципліни, що вивчаються додатково. Нормативні (обов'язкові) навчальні дисципліни становлять базову частину вимог до освітньо-кваліфікаційної характеристики певного напряму (спеціальності). Навчальні дисципліни за вибором забезпечують виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. їх формування студент здійснює з урахуванням власних потреб та інте­ресів щодо майбутньої фахової діяльності.

Нормативні навчальні дисципліни та дисципліни за вибором можуть вивчатися як у базовому, так і в інших вищих навчальних закладах (включно закордонних) за тристоронніми угодами. Обсяг нормативних навчальних дисциплін та навчальних дисциплін за ви­бором, запланованих до вивчення, повинен становити не менше 60 кредитів на навчальний рік.

Навчальні дисципліни, вивчені додатково, не входять до переліку дисциплін встановленого освітньо-професійною програмою даного напряму (спеціальності). Вони включаються до індивідуального навчального плану студента за бажанням студента при наявності офіційного документа, виданного установою (включно закордонною), що має право на надання послуг з вищої освіти і підтверджує присвоєння кредитів з даної навчальної дисципліни. Індивідуальний навчальний план студента формується за відповідною освітньо-професійною програмою (бакалавр, спеціаліст, магістр) і складається студентом на кожний рік навчання (на наступ­ний навчальний рік складається в кінці поточного) у розрізі семестрів, триместрів тощо і затверджується в установленому поряд­ку (деканом факультету, директором інституту, проректором тощо).

Зміни до індивідуального навчального плану студента можуть вноситись у порядку, що встановлюється вищим навчальним закладом, але не пізніше перших 2-х тижнів навчання поточного навчаль­ного року (семестру) і затверджуються деканом факультету.

При формуванні індивідуального навчального плану студента на наступний навчальний рік враховується фактичне виконання сту­дентом індивідуальних навчальних планів поточнрго й попередніх навчальних років. При цьому навчальне навантаження студента по­винно бути виконано у повному обсязі.

Зарахування змістових модулів (дисциплін), включених до індивідуального навчального плану студента, здійснюється за ре­зультатами заздалегідь визначеного виду контролю якості знань сту­дента. Враховуючи, що індивідуальний навчальний план студента включає інформацію про навчальні досягнення студента, викори­стання залікової книжки студента згідно умов Болонського процесу не є обов'язковим. В умовах експерименту можливе збереження навчальної картки студента паралельно із індивідуальним навчаль­ним планом студента. Контроль за виконанням та реалізацією індивідуального навчального плану студента здійснюється деканата­ми за участю куратора.

Питання Болонського процесу розширюються, удосконалюють­ся. У 2009 році Європейська асоціація університетів (European University Association, EUA) оприлюднила документ, який презентує бачення майбутнього Болонського процесу та пріоритетів розвитку Європейського простору вищої освіти після 2010 року.

Асоціація виокремлює чотири напрямки удосконалення Євро­пейського простору вищої освіти (European Higher Education Area) після 2010 року:

1) зміцнення зв'язків між вищою освітою та дослідницькою ро­ботою. Цей процес, зокрема, передбачає подальше зближення між собою Європейського простору вищої освіти та Європейського дос­лідницького простору (European Research Area). Тут важливими є реформи в галузі докторської освіти, мобільність магістрантів та док­торантів, подальші кар'єрні перспективи молодих дослідників;

2) забезпечення доступу до освіти якомога більшої кількості людей. Тут ідеться про принцип ціложиттєвого навчання (lifelong learning), коли люди всіх вікових груп можуть навчатися з метою по­кращення/зміни кваліфікації та подальшої соціалізації;

3) нове визначення державної відповідальності в галузі вищої освіти. Це охоплює такі питання, як відповідальність держави за якість освіти та адекватне стабільне фінансування;

4) готовність до глобальних змін. Тут ідеться насамперед про сприяння мобільності магістрантів, аспірантів та докторантів.

За оцінками Європейської асоціації університетів, подальше реформування європейського освітнього сектору не має обмежува­тись поверхневими структурними змінами. Воно мусить брати до уваги конкретні потреби всіх дисциплінарних сфер та всіх категорій студентів.

Завдання для самостійного опрацювання

1. Скласти власний індивідуальний навчальний план на один рік навчання.

2. Змоделювати розвиток вищої економічної освіти в Україні на майбутні 2-3 роки.

3. Змоделювати розвиток вищої освіти в Україні на майбутні 2-3 роки.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає суть Болонського процесу.

2. Що таке «Велика Хартія університетів».

3. Як називається документ, який підписують на кожній з між­урядових конференцій з Болонського процесу?

4. Що таке «Європейська університетська асоціація»?

5. Україна і Болонський процес: взаємозв'язок цих понять.

6. Які ключові позиції участі держави у Болонському процесі?

7. Які перспективи Болонського процесу після 2010 року?