2. Організаційна структура Болонського процесу

Болонський процес поступово набув організаційної структури. Згідно з Празьким комюніке (2001), Болонський процес вимагає постійного нагляду, який реалізує Група нагляду за Болонським про­цесом (BFUG, Bologna Follow-Up Group). До неї входять представни­ки усіх країн, які приєдналися до Болонського процесу під час Болонської декларації, і також ті, що приєдналися пізніше. Також до «групи нагляду» входять представники Європейської Комісії і країни, яка головує в EC. Підготовча група (Preparatory Group) складається із представників країн, які вже проводили міжурядові міжнародні конференції з Болонського процесу, і представників країн, які збираються проводити таку конференцію. До підготовчої групи входять 2 представники країн ЄС, і 2 представника країн, які не входять в ЄС. Ці 4 представники обираються «групою постійного нагляду». Країна, яка головує в ЄС і представники Європейської Комісії також входять в підготовчу групу.

Болонський секретаріат — це тимчасове організаційне об'єднання, яке створюється для підготовки міжнародних міністерських Конференцій кожні два роки. Так, у 2001-2003 перший секретаріат розташовувався у Німеччині і готував Берлінську Конференцію, у 2003-2005 другий секретаріат розташовувався у

Норвегії і готував Бергенську Конференцію. Третій секретаріат пере­бував у Великобританії і готував Лондонську Конференцію. Нарешті, секретаріат, що діє сьогодні, підтримують країни Бенелюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург) вів підготовку до Конференції в Льован-ля-Ньов (Норвегія).

Як консультативний члени Болонської реформи - EUA European University Association-Європейська - університетська асоціація теж бере участь у підготовці конференцій. Європейська університетська асоціація представляє і підтримує заклади вищої освіти у 46 країнах, уможливлюючи співпрацю і обмін думками між різними інституціями. Важливою складовою діяльності Європейської університетської асоціації є інформування про найновіші тенденції у вищій освіті.

Завдяки детальному знанню сектора і багатоманітності учасників, Асоціація стала важливим фактором в процесі створення Європейського простору вищої освіти. Асоціація бере активну участь у Болонському процесі: з 1999 року, вона готує документ під назвою Тенденції, до кожної Болонської конференції. Офіс асоціації знахо­дить в Брюсселі.

Забезпечення умов для розширення мобільності представляє для України одне з найважливіших завдань її інтеграції до Болонсь­кого процесу. Це стосується студентів, викладачів і науковців України, яким надається підтримка в рамках міжнародних угод: 86 міжурядових та 46 міжвідомчих угод з 61 країною світу, 17 з них про взаємне визнання документів про освіту, наукові ступені і вчені звання, прямих угод між вищими навчальними закладами і науково-дослідницькими установами та міжнародними програмами, що реалізуються в Європейському регіоні, і є доступними для України. Україна була прийнята до європейського освітнього простору у 2005 року на четвертому саміті країн, що є учасниками Болонського про-цессу, в Бергені (Норвегія).

Основні вимоги щодо членства України в Болонському процесі можна звести до таких шести ключових позицій:

• прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій;

• увести двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр, магістр);

• використовувати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS - European Community Course Credit Transfer System) і додатків до дипломів;

• напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості із застосуванням зрозумілих порівнюваних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки;

• усунути існуючі перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи;

• забезпечувати привабливість системи європейської освіти.

Нормативні документи визначають такі основні положення:

• ціна кредиту для напрямів підготовки (спеціальностей), з яких проводиться експеримент, складає 36 годин. Нормативна кількість залікових одиниць на один навчальний рік - 60 кредитів. Відповідно, для підготовки бакалавра - 240 кредитів.

• кількість кредитів за навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин з навчальної дисципліни на ціну кредиту (з округленням до 0,5 кредиту).

• у навчальних та робочих планах експериментальних напрямів підготовки вводиться додаткова графа "Кредити ECTS".

• в академічній довідці в графі "Години" через дріб зазначається кількість кредитів ECTS, а в графі "Оцінки" через дріб - оцінка за шкалою ECTS.