Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Volokitina_L.O._Universitetska_osvita2010.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
331.26 Кб
Скачать

4. Лабораторне заняття

Лабораторне заняття — форма навчального заняття, за якої сту­дент під керівництвом викладача проводить природничі або імі­таційні експерименти чи досліди з метою підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває прак­тичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень. Основними завданнями лаборатор­них занять є: поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи; формування інтелектуальних умінь і навичок планування, аналізу та узагальнень; опанування техніки; нагромадження первинного досвіду організації виробництва та ово­лодіння технікою управління ним тощо.

Лабораторні заняття не лише закріплюють теоретичні знання, а й дають змогу студентові глибоко вивчати механізм застосування цих знань, оволодівати важливим для фахівця умінням інтелектуаль­ного проникнення у ті природно-технічні або виробничі процеси, які досліджуються на лабораторному занятті. Під впливом цієї форми занять у студентів часто виникають нові ідеї наукового і технічного характеру, які використовуються у курсових, кваліфікаційних, дип­ломних роботах. Лабораторні заняття значною мірою забезпечують відпрацювання вмінь і навичок прийняття практичних рішень у реа­льних умовах виробництва.

Перелік тем лабораторних занять визначається робочою про­грамою навчальної дисципліни. Кількість студентів на таких заняттях не перевищує половини академічної групи. На лабораторні заняття відведено іретину і більше всього навчального часу. Під час вико­нання лабораторних робіт відбувається формування відповідних умінь і навичок роботи з вимірювальною апаратурою, розрахунки окремих вузлів і процесів, формування окремих технологічних умінь і навичок, необхідних фахівцю у сфері виробництва. Успіх проведен­ня конкретного лабораторного заняття залежить від його підготовки, яка охоплює: глибоке вивчення студентами теоретичного матеріалу; підготовку необхідної навчально-матеріальної бази і документації; підготовку викладача, обслуговуючого персоналу і студентів.

Завершується лабораторна робота оформленням інди­відуального звіту та його захистом перед викладачем. Підсумкові оцінки виставляються в журналі обліку виконання лабораторних ро­біт і враховуються при виставленні семестрової підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

5. Факультатив, спецкурс, спецсемінар

Факультатив - навчальний предмет, курс, що вивчається сту­дентами вищого навчального закладу за бажанням з метою по­глиблення й розширення наукових і прикладних знцнь. Факультатив­ні заняття сприяють розвитку творчості, здібностей, талантів студен­тів, оскільки вони обирають факультативи відповідно до своїх ба­жань, нахилів, інтересів. Склад факультативу формується із студентів однієї групи, паралельних груп, а з гуманітарних дисциплін — із сту­дентів різних курсів та факультетів. Найпоширеніші у вищих навча­льних закладах чотири типи факультативних курсів: курси, які пог­либлюють програмний матеріал, що вивчається на аудиторних занят­тях; позапрограмні факультативні курси; факультативи, зорієнтовані на практичне застосування знань; факультативи, що мають міжлред-метний характер.

Спецкурс — курс, який вивчається студентами на старших кур­сах з метою оволодіння вузькоспеціалізованими, новітніми знаннями з певної науки, формування актуальних для певної спеціалізації умінь і навичок. Під час викладання матеріалу спецкурсу висвітлю­ються новітні досягнення і актуальні завдання певної науки. Де­тально і глибоко розкриваються ті розділи і питання, які мають най­більший науковий інтерес і є актуальними або слабо висвітлені в на­уковій літературі, а також ті, які особливо складні для студентів. Спецкурс висвітлює не лише минуле, а й перспективи розвитку нау­ки, вказує і характеризує її нерозв'язані проблеми. Важливим є зв'я­зок спецкурсу із загальним курсом, а також із суміжними дисцип­лінами. Важливою умовою є відповідна теоретична і практична під­готовка студентів, оскільки спецкурси проводяться переважно на старших курсах. Науковий рівень спецкурсу повинен бути вищим, ніж загальна і професійна підготовка аудиторії. Високий рівень лек­цій зі спецкурсу досягається не лише її теоретичним і методологіч­ним аспектами, а й уважним підбором фактичного матеріалу, а також відповідною структурою, чітким визначенням місця спецкурсу серед інших дисциплін, в т. ч. інших спецкурсів, стилем лекції тощо.

Спецсемінар — курс, що вивчається студентами на старших курсах в межах вузької спеціалізації і передбачає оволодіння спеціа­льними засобами професійної діяльності в обраній для спеціалізації галузі науки або практики. Беручи участь у роботі спецсемінару, в колективному обговоренні доповідей, студенти під керівництвом ви­кладача розширюють і поглиблюють свої знання з певної наукової проблеми, вчаться робити наукові доповіді, виступати з рецензіями. Спецсемінари проводять на старших курсах вищого навчального за­кладу. До їх ведення залучають відомих вчених, а також спеціалістів — працівників підприємств, наукових установ, інших організацій. Спецсемінар, яким керує вчений, авторитетний фахівець, набуває ознак наукової школи, розвиває у студентів мислення і творчі здібно­сті.

Готуючись до доповіді, студенти повинні ознайомитися зі спи­ском літератури з досліджуваної проблеми з метою з'ясування, якою мірою вона вивчена і висвітлена в науковій літературі, які джерела існують тощо. Система обговорення доповіді на снецсемінарі може бути різною. Якщо з нею всі ознайомлені, то можна розпочинати зра­зу ж з обговорення її змісту. Більшість керівників семінарів спершу заслуховують доповідь (цілком або її основний зміст), а відтак про­понують студентам обговорювати її. За таких умов студенти вчаться сприймати матеріал на слух. Слід вибудовувати обговорення так, щоб виступили всі студенти із запитаннями або зауваженнями. Вони можуть не лише вказувати на переваги і недоліки доповіді а й розви­вати, розширювати її положення. Окрім того, доцільно призначати одного-двох рецензентів. Ефективною є практика письмових рецен­зій на доповідь і зачитування їх після виступу доповідачів. Це зму­шує рецензента серйозно підготувати рецензію. Важливим завданням спецсемінару є вироблення у студентів вміння об'єктивно аналізувати доповіді і рецензії своїх товаришів, індивідуально і колективно обго­ворювати матеріал, дискутувати.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]