1.4 Вплив християнства через Володимира на історію

Протягом 25 років свого правління, для поширення християнства князь Володимир Великий будував церкви і пожертвував десяту частину своїх доходів на будівництво Десятинної церкви; для розвитку освіти він засновував школи; для розвитку мистецтва він запросив візантійських майстрів, для затвердження правосуддя він замінив язичницьке законодавство на християнське для усунення несправедливості він годував бідних, дбав про нещасних, турбувався про добробут своїх громадян. Вплив Євангелії мала потужну дію яка змінила войовничого язичника на смиренного князя, який протягом наступних років свого життя власні політичні розбіжності з сусідами залагоджував, перш за все, домовленостями, а не мечем і вогнем. Язичницький спосіб життя з проявом помсти, насильства і брехні Володимир намагався замінити такими християнськими чеснотами, як віра, надія, любов. Ціле нове покоління виросло в християнській атмосфері і виховувалося під сприятливим впливом вчення Христа.

Після смерті князя Володимира, в 1015 році, його християнську державну політику продовжує його син, князь Ярослав Мудрий. Він будує величний Софійський собор, сприяє розвитку християнства, допомагає збирати, перекладати й переписувати багато корисних книг, засновує велику бібліотеку, продовжує підтримувати книжкову освіту, курує компіляції літописів, допомагає навчанню священиків, розширює законодавство у правовому кодексі "Руська Правда" і в "Церковному Статуті ", встановлює численні політичні та родинні зв'язки з європейськими державами.

Про Україну та про її культуру знав тоді весь цивілізований світ.

2. Україна у період Реформації

Днем народження протестантизму вважають 31 жовтня 1517 року, коли чернець і викладач Виттенбергського університету Мартін Лютер відкрито виступив з 95 тезами, які містили засудження доктрин Римсько-Католицької Церкви. Приводом для цього виступу послужила продаж одним домініканським ченцем індульгенції: у вищій мірі цинічна форма, в якій це робилося, глибоко обурила Лютера. За вченням Лютера єдиним джерелом віровчення є Священне Писання, з семи таїнств приймаються тільки два - хрещення і причастя, вводиться поняття про виправдання вірою, але не справами. Лютер, який звинуватив Папу в насадженні вчення, противного Священному Писанню, у 1520 році був відлучений від церкви. Але рух на користь церковних реформ вже почався. Критика спрямована на Ватикан на Церкву, віру і покаяння знайшла широку підтримку серед священства, студентства та вищого стану Німеччини. Із Німеччини перекинулася в інші країни. Підтвердження цьому ми знаходимо і в книзі А.В. Шульги «Історія Церкви на Україні»: «Рух духовної та релігійної реформи, розпочатий Мартіном Лютером в 1517 році в сусідній Німеччині. Невдовзі торкнувся й українських земель, що перебували у складі Великого князівства Литовського ». [2, С.67].

2.1 Поширення лютеранства на Україну

Вже в XVI столітті на Україні з'явилося багато лютеранських громад. Лютеранські церкви були особливо численні в Галичині, на Побужжі, на Волині, на Поділлі, на Брацлавщині та Київщині. Активно обговорювалася можливість церковної унії між православними та протестантами, одним з ініціаторів якої був князь Костянтин Острозький. Церковний союз не вдався через опір вищого православного духовенства, яке потім, як свідчать чимало провідних українських істориків, також знехтувало інтересами свого народу, опинившись під впливом зростаючої католицької реакції. Католицький рух, який підтримувався тодішньою владою, вабило не тільки до майже повного зникнення лютеранства з карти України, але й до значного занепаду цілої духовності нашого краю.