2. Зовнішня міграція.

Зовнішня міграція за територіальним охопленням включає міжконтинентальні та внутріконтинентальні переміщення. Зовнішня (міждержавна) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній та ін. Міждержавна міграція робочої сили в другій половині ХХ ст. стала важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарського життя. Трудовий потенціал, будучи важливим фактором виробництва, шукає свого найефективнішого використання не лише в рамках національного господарства, а й у масштабах світової економіки. Зовнішня міграція має два боки: еміграція — виїзд працездатного населення з країни перебування для довгострокового чи постійного проживання в іншу країну та імміграція — в’їзд робочої сили в дану країну з-за кордону (на постійне або тривале проживання для навчання, працевлаштування або з метою втечі від дискримінації, переслідувань тощо).

3. Сезонна міграція.

Сезонні міграції населення — це тимчасове (сезонне) його переміщення. Вони бувають внутрішньо - та міждержавними, а також економічними (забезпечення робочою силою певних галузей господарства на період сезонного збільшення робіт) та соціально-культурними (поїздки на навчання, лікування, відпочинок, туризм).

Значних обсягів в останні десятиріччя набули маятникові трудові поїздки населення ("маятникові міграції"), тобто регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання.

Основною причиною зростання кількості людей, які працювали за межами свого населеного пункту, був посилений промисловий розвиток міст. Цьому сприяли також недостатній вибір професій на селі, низький рівень механізації виробництва, широке використання ручної праці в сільському господарстві та ін.

Скорочення діяльності, зменшення потужності, ліквідація та перепрофілювання багатьох підприємств і установ, де були зайняті "маятникові мігранти", а також зменшення кількості рейсів автобусів та приміських поїздів, подорожчання транспортних послуг та інші причини зумовили різке скорочення кількості таких мігрантів. Багато з них стали безробітними, дехто знайшов собі роботу за місцем проживання або включився в сезонні міграції за межі області чи держави.

4. Маятниковва міграція.

Маятникова міграція — це щоденні або щотижневі поїздки населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах. У маятникових міг­раціях бере участь значна частина міського й сільського населення. Радіус маятникової міграції для великих міст дорівнює близько 40—70 км, для середніх — 25—30 км. Маятникова міграція задовольняє матеріальні та соціальні потреби, але приводить до надмірної втоми, бо пов’язана також з витратами вільного часу мігрантами, що скорочує можливості їх відпочинку і відновлення сил, виховання дітей, підвищення освітнього і куль­турного рівня тощо.

3. Статистичне оцінювання міграційних процесів в Україні.

Розвиток людства завжди супроводжувався процесами переміщення населення, в наш час даний процес у демографії має назву механічний рух населення або ж міграції. У пошуках кращих умов життя, громадяни змінюють місця проживання за різних причин основними з яких є безпека та зайнятість. Виходячи з цілої низки якісних характеристик міграцій, вони класифікуються за типом, причинами, формами стадіями та територією. В даній публікації ми розглянемо внутрішні та зовнішні міграції у нашій країні в першій половині 2013 року.

За 2013 рік в Україні кількість прибулих становила 54100 чоловік,а 22187 громадян нашої країни емігрували за кордон, міграційне сальдо (різниця між іммігрантами та емігрантами) становило 31913 осіб. Відносні показники зовнішніх міграцій – з розрахунку на 10 000 населення частка емігрантів становить 4,9 особи, іммігрантів – 11,9 осіб, а міграційне сальдо відповідно 7 осіб.

Внутрішні міграції в нашій країні на багато більш поширені ніж зовнішні та становлять 136.7 на 10 000 осіб. Наступні блоки тематичних карт виражають абсолютні та відносні показники (з розрахунку на 10 тис. осіб) зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів, які мали місце серед областей нашої країни за перших п'ять місяців поточного року.

Лідери за кількістю переселених до області стали м. Київ-4870.2 Донецька- 47682 та Дніпропетровська – 42680 осіб, а відносні показники з розрахунку на 10тис. населення виражають лідерство Київської – 206, та Вінницької – 172,8 і Житомирської – 161. Найменший потік населення за абсолютним значенням до області зафіксований у м.Севастополь – 5486.7 Закарпатській – 6561 та Чернівецькій – 10914.3 а за відносними в Закарпатській та Донецькій – 52.3та 109.3 осіб на 10 000 населення відповідно. До числа областей, з яких найбільше виїхало населення належать Донецька – 52198, Дніпропетровська – 44849 та Харківська – 39990 осіб, а з розрахунку на 10 000 населення Вінницька – 181.3 , Хмельницька – 174.6 та Кіровоградська – 173.7 осіб.

За абсолютними показниками внутрішнього міграційного сальдо лідерами виявилися Київська область – 8821, м.Севастополь – 2420 та АР Крим – 780 осіб приросту, а найбільше негативне сальдо(скорочення) зафіксовано у Донецькій та Кіровоградській областях по 4516 та 2183 осіб. З розрахунку на 10 тис. осіб найбільше міграційний приріст належить Київській області та м.Севастополь, в яких зафіксовані результати, що суттєво відрізняються від інших областей, по 51,2 та 62,9 осіб відповідно.

Виходячи з показників та особливостей внутрішніх міграцій, можна зробити висновок про те, що найбільше у громадян України попитом користуються Київська область та м.Севастополь, а найменше Харківська та Херсонська (Додаток 1)