6. Відповідальність за порушення фауністичного і атмосфероохоронного законодавства.

Підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності у цій сфері є порушення вимог атмосфероохоронного законодавства. Порушення законодавства про охорону атмосферного повітря являє собою винне, протиправне діяння (дію або бездіяльність), що полягає у невиконанні вимог і правил, встановлених у цілях охорони атмо­сферного повітря, запобігання шкоді здоров’ю людей та навколишньо­му природному середовищу, захисту екологічного правопорядку та забезпечення екологічної безпеки населення і території.

У статті 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлені такі види правопорушень: порушення прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; пере­вищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у від­працьованих газах пересувних джерел; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону тощо. Перелік атмосфероповітряних правопорушень не є вичерпним, отже, він може бути розширений законодавством України.

У сучасних умовах найбільш поширеними є правопорушення, що сталися внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Зокрема: викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид, які видані у встановлено­му порядку; викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі і по окремих інгредієнтах; викиди за­бруднюючих речовин, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів їх утворення і вмісту в газах, що відходять, для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне по­вітря можуть відбуватися за рахунок: неефективної роботи газоочисних установок; роботи технологічного обладнання при несправних газо­очисних установках або їх невикористанні; порушення технологічних режимів; невиконання у встановлені терміни заходів по досягненню нормативів ГДВ; аварійних викидів забруднюючих речовин в атмо­сферне повітря; залпових викидів забруднюючих речовин в атмосфер­не повітря, які не передбачені технологічними регламентами вироб­ництв; використання непроектних сировини і палива в технологічних процесах; інших видів порушень. Факт наднормативного викиду за­бруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціаліс­тами Мінприроди України при перевірці підприємств шляхом інстру­ментальних методів контролю та розрахунковими методами.

Особи, винні в правопорушеннях, несуть відповідальність відпо­відно до закону. Залежно від виду правопорушення застосовується адміністративна, кримінальна, цивільна та дисциплінарна відповідаль­ність. Конкретні склади порушень законодавства про охорону атмос­ферного повітря передбачені відповідними кодексами (КК, КпАП, спеціальним екологічним законодавством).

Кримінальна відповідальність передбачена ст. 241 КК «Забруднен­ня атмосферного повітря». У ній за забруднення або іншу зміну при­родних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей чи для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового або іншого виробництва внаслідок пору­шення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля; а також ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, передбачено по­карання у вигляді штрафу, або позбавлення волі з відібранням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Об’єктом даного злочину є суспільні відносини, що складаються з приводу на­уково обґрунтованого раціонального використання, відтворення, по­ліпшення, запобігання шкідливому впливу на довкілля та охорону чистоти атмосферного повітря, як сприятливого середовища існування людини, тваринного і рослинного світу. Предметом злочину є атмос­ферне повітря, що знаходиться у відкритому просторі в межах терито­рії України. Забруднення атмосферного повітря в межах приміщення не може бути кваліфіковане за ст. 241 КК, оскільки Кодекс окремо встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці, що передбачена ст. 271 КК. При цьому забруднення має розглядатися як змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища. Джерелами забруднення є підприємства, окремі цехи, агрегати без за­безпечення заходів для очищення промислових, сільськогосподарських відходів, теплові, енергетичні установки, автомобільний транспорт тощо. Зміна природних властивостей — це зміна фізичних, хімічних, біологічних та інших характеристик атмосферного повітря, що впливає на його прозорість, шумові, електромагнітні та інші показники, що перевищують встановлені екологічні та санітарно-гігієнічні нормати­ви шкідливого впливу на довкілля.

Підставою для притягнення винних осіб у порушенні вимог атмосфероповітряного законодавства є відповідне адміністративне правопорушення (проступок), передбачене у таких статтях КпАП України: самовільне випалювання рослинності або її залишків (ст. 77¹); порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (78¹); недодер­жання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); недо­держання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об’єктів або споруд (ст. 79¹); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюю­чих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80); перевищення норма­тивів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації і використання відходів (ст. 82) та ін. На винних у порушенні законодавства у галузі охорони атмосфер­ного повітря накладаються адміністративні стягнення у вигляді штрафів з громадян та посадових осіб.

Цивільно-правова відповідальність у галузі охорони атмосферного повітря головним чином полягає в обов’язку правопорушника відшко­дувати заподіяну майнову та моральну шкоду, незалежно від притяг­нення його до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Відшкодування шкоди, завданої порушенням атмо- сфероповітряного законодавства, передбачено ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». У даній статті встановлено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. Названий припис має загальний та відсильний характер. Він відсилає до чинного законодавства у широкому розумінні. Справа в тому, що забруднення атмосферного повітря пов’язано з погранич- ними еколого-майновими правами громадян та юридичних осіб. Тому доцільно застосування, поряд з атмосфероповітряним, і нормативно- правових приписів інших галузей законодавства. Відшкодування збит­ків може бути як у формі застосування майнової відповідальності, так і у формі використання правових гарантій, які не підпадають під від­повідальність, однією з підвалин застосування якої є вчинення винною особою правопорушення. Тому збитки підлягають відшкодуванню як у разі вчинення правопорушення, так і в інших випадках.

Відомо, що при підрахунку збитків, заподіяних природному середови­щу та суб’єктам екологічного права, використовуються різні такси, мето­дики, правила й інші способи, затверджені відповідними державними органами. Наказом Мінекобезпеки України від 18 травня 1995 року № 38 затверджена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, за­вданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря¹. Ця методика встановлює основні вимоги до по­рядку визначення і розрахунку розмірів компенсації збитків за наднорма­тивні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і є обов’язковою для спеціалістів Міністерства охорони навколишнього природного сере­довища України, що здійснюють державний контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, іноземними юридичними та фізичними особами (підприємствами), незалежно від форм власності, вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.