Практичне заняття № 8

Тема 12. Правовий режим використання та охорони тваринного світу. Правова охорона атмосферного повітря

1. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання.

2. Право власності на тваринний світ.

3. Особливості використання тваринного світу. Мисливство, полювання і рибальство як основні види використання тваринного світу.

4. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України.

5. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання. Особливості охорони атмосферного повітря.

6. Відповідальність за порушення фауністичного і атмосфероохоронного законодавства.

Завдання

Група мешканців буд. № 9 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові звернулась до суду із позовом до міської ради про зобов’язання її заборонити проїзд вантажного автотранспорту по проспекту біля їх будинку, для чого встановити відповідні дорожні знаки. Свою позицію громадяни обґрунтовували тим, що викиди забруднюючих речовин вантажівок негативно впливають на їх здоров’я та погіршують імунітет. На підтвердження своєї позиції громадяни подали суду висновок міської санстанції.

Міськрада проти позову заперечила, вказавши, що обмеження руху не належить до її компетенції. Крім того, проспектом рухаються у переважній більшості автомобілі, які пройшли державний техогляд, що є підтвердженням безпечності їх викидів для здоров'я людей. Висновок санстанції не має правової сили, адже цей орган не уповноважений їх видавати, до того ж один із працівників санстанції також проживає в буд. № 9.

Визначити види правовідносин, які виникли.

Вирішити справу.

1. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання.

Тваринний світ є невід’ємним компонентом навколишнього при­родного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом на­укових досліджень, а також важливою базою для одержання промис­лової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Правовою основою, на якій ґрунтуються охорона, використання і відтворення тваринного світу, є закони України від 13 грудня 2001 ро­ку «Про тваринний світ», від 16 травня 1995 року «Про виключну (морську) економічну зону України», від 22 лютого 2000 року «Про мисливське господарство і полювання, від 6 лютого 2003 року «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», інші нор­мативні акти України, а також міжнародні угоди. Завдання законодав­ства про тваринний світ України полягає в регулюванні відносин у га­лузі охорони, раціонального використання і відтворення об’ єктів тва­ринного світу, збереження та поліпшення середовища його перебуван­ня, забезпечення умов сталого існування їх видової і популяційної різноманітності.

Об’ єктам тваринного світу притаманні певні юридичні ознаки, які дозволяють відрізняти їх від інших об’єктів власності чи користуван­ня. До представників тваринного світу, що охороняються наведеними законами, належать лише дикі тварини. Відносини в галузі охорони і використання сільськогосподарських, домашніх та інших тварин для господарських, наукових, естетичних цілей регулюються не екологіч­ним, а цивільним, аграрним чи іншим законодавством України. Так само у сферу дії згаданих законів не входять охорона і використання залишків викопних тварин.

Об’єктами користування можуть бути як безпосередньо хордові (хребетні та безхребетні) тварини в усій їх біологічній різноманітнос­ті на всіх стадіях розвитку, так і їх частини (роги, шкіра тощо), а також продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, пух тощо.). Житла і споруди тварин, а також території, що є середовищем їх перебування та шляхами міграції, підлягають охороні.

Об’єкти тваринного світу надзвичайно пластичні. Вони можуть перебувати на суші, у воді, ґрунті та повітрі незалежно від адміні­стративно-територіального поділу та державних кордонів. На терито­рії України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, певна частина яких мігрує. Тому тварини можуть постійно чи тимчасово населяти територію країни або належати до природних багатств її континенталь­ного шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Дикі тварини можуть знаходитись у стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах. Така ознака досить суттєва при визначенні суб’єкта права розпорядження тваринним світом та законності набут­тя тварин у власність чи користування. Тваринний світ, що перебуває у стані природної волі, належить до природних ресурсів загальнодер­жавного значення. Відповідно дикі тварини та інші об’єкти тваринно­го світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у не­волі чи напіввільних умовах або набуті іншим дозволеним законодав­ством шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. У цьому випадку власники тварин можуть самі здій­снювати їх використання, а також передавати відповідне право іншим суб’єктам на свій розсуд. З метою безпеки населення і в інтересах охорони тваринного світу законодавством України може бути встанов­лений перелік видів тварин, які можуть перебувати у недержавній власності, та форма документів на підтвердження законності їх при­дбання чи утримання.