академія

Лггературознавчиї

СЛОВНИК-ДОВІДНИК

ÜJ
Ш	шЩ
J2
<	щ
О Z	w

Л ітерату рознавч и й

СЛОВНИК-ДОВІДНИК

Академія»

Друге видання виправлене, доповнене

Київ

Видавничий центр' 2007ББК92Я2 Л 64

У словнику-довіднику розкрито зміст основних філософ­сько-естетичних категорій, літературознавчих, лінгвістич­них, психологічних понять, які характеризують специфіку художньої літератури, її функціонування у суспільстві. Подано інформацію про українські альманахи і літературно- мистецькі часописи, об'єднання письменників і стильові течії у світовому письменстві.

Розрахований на літературознавців, критиків, виклада­чів і студентів-філологів, учителів-словесників, усіх, хто ці­кавиться мистецтвом слова.

Редакційна рада:

доктор філологічних наук,

професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнаткжа Р. Т. Гром'як; доктор філологічних наук,

професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ю. І. Ковалів; доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. І. Теремко

©Авторський колектив, 2006 isbn 978-966-580-244-0 © вц «Академія», оригінал-макет, 2007

Вдруге — і з оновленим змістом

У процесі створення словника-довідника упорядники і автори мали на меті охопити основні літературознавчі тер­міни, найсуттєвіші поняття філософії, естетики, мистецтво­знавства, книгознавства, лінгвістики, фольклористики, які розкривають специфіку мистецтва слова, своєрідність літе­ратурного процесу, передусім в українському письменстві, а також проблематику сучасного літературознавства. Намага­лися вони подати довідкову інформацію про найголовніші літературні об'єднання і школи, літературно-мистецькі на­прями, стильові течії, найпомітніші видання (альманахи, ан­тології, збірники, часописи тощо), визначні пам'ятки вітчиз­няного і світового письменства.

Добір термінів здійснювався з огляду на їх теоретичну значущість, сферу і частоту вживання. Тому до словника не потрапили поняття функціонально пасивні або вживані поза межами української літератури, видання, пам'ятки, які мали локальне поширення. Це стосується і деяких літературних шкіл. З цих міркувань не було включено і терміни феноменоло­гічної естетики, структуральної поетики, металінгвістики, культурної антропології, психоаналітичної критики, оскільки кожна із цих галузей знань може претендувати на свій словник. У структуру другого видання включено поняття з урахуванням нових реалій в літературі й літературознавстві.

У процесі створення словника-довідника було викорис­тано «Українську літературну енциклопедію», «Українську радянську енциклопедію», «Словник літературознавчих термі­нів» В. Лесина та О. Пулинця, «Краткую литературную энцик­лопедию», «Энциклопедию литературоведческих терминов», праці вчених української діаспори («Енциклопедію україно­знавства» за редакцією В. Кубійовича, «Азбуковник» Б. Ро- менчука, теоретичні праці І. Качуровського, Д. Нитченка та ін.), польський «Slowiiik terminow literackich».

Більшість статей належить Р. Гром'яку (загальнотеоре­тичні статті, а також ті, що стосуються філософії, естетики, ме­тодології літературознавства), Ю. Коваліву (поетика, зобра­жально-виражальні засоби, версифікація, стильові тенденції), Ф. Погребеннику та П. Федченку (періодичні видання), М. Ко­даку (книгознавство), М. Чорнопискому (фольклористика).

Проспект словника-довідника був прорецензований професорами Варшавського університету Є. Чаплієвичем, Е. Касперським та В. Назаруком, які підготували до нього й окремі статті.Авторський колектив

Астаф'єв О.

Бичко 3.

Бірчак Богдана

Бучко Д.

Вашків Леся

Веретюк Оксана

Волкова Тетяна

Галич О.

Гнатюк М.

Грибчук І.

Гром'як Р.

Гузар Олена

ДобрянськаІрина

Дончик В.

Загайський Б.

Златі в Леся

Ільницький М.

Касперський Е. (Польща)

Ковалів Ю.

Кодак М.

Комариця Мар'яна Корбич Галина (Польща) Корпанюк М. Крамар Р.

ЛіснякСтефанія Махно В. Мельничайко В. Мельничайко Олександра Мельничук Б. Мишанич О. Назарук В. (Польща) Невідомська Лілія Оникієнко Інна Папуша І.

Пархонюк Людмила Перебийніс П. Пігур Людмила Погребенник Ф. Поплавська Наталія Приходько Інна Сивокінь Г. Скупейко Л. Сорока П. Ступінський В. Сулима М. Теремко В. Ткаченко А. Ткачук М

.Крижанівський С. Криса Богдана Куца Ольга Кучма Наталія Лещак О.

Федченко П. Хропко В. Чорнопиский М. Пітонь Г

.А

Абеткбвий в{рш — своєрідна поетична форма, сконс­труйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, «Алфавіт віршами, написаний для сина» Олександ­ра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки: Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Еізон у двір забрався, Баран його злякався [...].

А. в., до якого звертаються і сучасні поети (Варвара Гринько, Наталка Поклад, Любов Пшенична, Ганна Чубач та ін.), має фольклорні джерела:

Семен сказав своїм синам:

• Сини, складіть скирту сіна. Сини склали скирту сіна. Семен сказав своїм синам:

• Спасибі.

А. в. подеколи має складний для версифікаційного виконан­ня вигляд, потребуючи від поета неабиякої віртуозності, про­демонстрованої свого часу Іваном Величковським, коли кож­не наступне слово починається черговою літерою:

Аз благ всіх глубина, Діво єдина Живот аачах званим Ісуса Избранним, Котрий дюде мною На абід докою Райська собирает [...].

А. в. під назвою «абецедарій» за доби середньовіччя вико­ристовувався у релігійній та дидактичній поезії латиномов- ної Європи. У православних слов'ян А. в. називалася «азбу- ка-границя», започаткована, як вважається, Костянтином Болгарським, де кожен рядок починався наступною літе­рою абетки. Принцип А. в. подеколи вживається і в склад­них композиційних утвореннях, які позначаються на структурі видань, як, зокрема, у збірці «Предметність ніз­відки» В. Лесича.

Абзіц (нім. Absatz, букв. — уступ) — частина тексту, композиційно найменша, означена відступом на початку пер­шого рядка і, як правило, не заповненим до кінця останнім рядком. Інколи А. вирізняється тільки незаповненням остан­нього рядка. Практикується також винесення початку пер-